Єллоустон (річка)

Єллоустон
43°59′18″ пн. ш. 109°55′45″ зх. д.
Витік
• координати	43°59′18″ пн. ш. 109°55′45″ зх. д.
Гирло	Міссурі
Басейн	Yellowstone River basin^d
Країни:	США
Регіон	Північна Дакота Монтана Вайомінг
Довжина	1114 ± 1 км
Площа басейну:	181 299 км²
Середньорічний стік	390 м³/с
Притоки:	Bighorn River^d, Tongue River^d, Powder River^d, Boulder River^d, Clarks Fork Yellowstone River^d, DePuy Spring Creek^d, Gardner River^d, Lamar River^d, Shields River^d, Stillwater River^d, Sweet Grass Creek^d і Armells Creek^d
Водойми в руслі	Yellowstone Lake^d
Медіафайли у Вікісховищі

Єллоустон (англ. Yellowstone) — річка на Північному Заході США, правий приплив Міссурі (вважається основною притокою верхнього Міссурі). Довжина складає 1114 кілометрів^[1], площа водозбірного басейну — 181 299 км^[2], а середня витрата води — 390 м / с^[3].

Річка бере початок і протікає (у верхній течії) у Скелястих горах^[4]. Також протікає територією штатів Монтана, Вайомінг і Північна Дакота, у тому числі територією Єллоустонського національного парку. Це найдовша річка, на якій немає гребель у цьому районі. У верхній течії утворює каньйони до 360 м завглибшки, наприклад, Великий Єллоустонський каньйон^[en] і водоспади до 94 м заввишки, наприклад, Єллоустонські водоспади. У середній та нижній течії — спокійна рівнинна річка. Харчування в горах снігове та дощове. Весняно-літня повінь. У штаті Монтана річка широко використовується для зрошення.

Етимологія

Єллоустон у Вайомінгу

Сучасна назваангл. Yellowstone, «жовтокам'яна» (англ. yellow — «жовтий»,англ. stone — «камінь»), утворено калькуванням більш ранньої французької назви річки Рошжон, фр. Roche Jaune, — «жовтоскальна» (фр. roche — «скеля», фр. jaune — «жовтий»), а воно, у свою чергу, калька індіанського «nissi-a-dazi» — «річка жовтого каміння», присвоєне за колір скелястих урвищ у каньйоні цієї річки. Від назви річки утворено назву відомого Єллоустонського національного парку. Народ кроу називав річку — Вапіті.

Басейн

Басейн річки та її приток охоплює широку область, що тягнеться від Єллоустонського національного парку до гір і високих рівнин південної Монтани та північного Вайомінгу. Найважливіші притоки — Бігхорн, Розбад-Крік, Тонг, Паудер, О'Фаллон-Крік (праві).

Розливи нафти

2011 рік

1 липня 2011 року, приблизно о 10:40 вечора, за 16 кілометрів на захід від Біллінгса (Монтана), стався розрив трубопроводу компанії " ExxonMobil ", внаслідок чого протягом 56 хвилин в річку Йеллоустон вилилося близько 1500 барелів нафти, перш ніж у вдалося усунути^[5]. Як запобіжні заходи перед можливістю вибуху, влада міста Лорел близько півночі евакуювала близько 140 осіб, давши їм повернутися в свої будинки о 4 годині ранку^[6]. Губернатор Монтани Брайан Швейцер заявив, що «відповідальні сторони відновлять річку Єллоустон»^[7]. Компанії з боку штату та федерального уряду було виписано штрафи у розмірі до $3,4 млн за відшкодування збитків за збитки, заподіяні птахам, рибам та природним ресурсам. У компанії заявили, що витратили $ 135 млн на ліквідацію розливу нафти^[8].

2015 рік

17 січня 2015 року, о 10 годині ранку, за 235 миль від Глендайву, стався розрив трубопроводу компанії «Bridger Pipeline Co.», яка перекрила його об 11 годині ранку у спробі запобігти небезпеці для навколишнього середовища. У компанії заявили, що в річку вилилося від 300 до 1,200 барелів нафти, а державні чиновники сказали, що близько 50 тисяч американських галонів (190 000 л; 42000 imp gal)^[9]. Проби, взяті за течією нижче за місто, показали підвищений вміст летких токсичних сполук, у тому числі бензолу^[10] — речовини, яка може викликати рак, виявленого приблизно в кількості десяти-п'ятнадцяти частин на мільярд^[8] ,^[11] . В Агентстві з охорони навколишнього середовища США зазначили, що «все, що вище за п'ять частин на мільярд, вважається довгостроковим ризиком»^[11]. 23 січня на водоочисній станції Глендайва почалася дезактивація^[12], тоді як міські чиновники заявили, що водопровідна вода є безпечною для вживання^[13].

Примітки

1. Yellowstone River. U.S. Board on Geographic Names. Архів оригіналу за 10 вересня 2019. Процитовано 26 січня 2015. [Архівовано 2019-09-10 у Wayback Machine.]
2. Flows of Largest U.S. Rivers. Length, Discharge, and Drainage Area. Allcountries.org (англ.). Архів оригіналу за 12 березня 2015. Процитовано 26 січня 2015.
3. Yellowstone River at Sidney, Montana. Center for Sustainability and the Global Environment. Архів оригіналу за 15 червня 2010. Процитовано 26 січня 2015.
4. Еллоустон // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
5. ExxonMobil Silvertip Pipeline Crude Oil Release into the Yellowstone River in Laurel, MT on 7/1/2011 (PDF). Администрация безопасности трубопроводов и опасных материалов^[en]. 30 жовтня 2012. Архів оригіналу (PDF) за 17 червня 2013. Процитовано 26 січня 2015.
6. Ruptured Pipeline Spills Oil Into Yellowstone River. New York Times. 2 липня 2011. Архів оригіналу за 10 жовтня 2015. Процитовано 26 січня 2015.
7. Spill sends 40km oil slick into river. Herald Sun. 3 липня 2011. Процитовано 26 січня 2015.
8. Oil Spills Into Yellowstone River, Possibly Polluting Drinking Water. National Geographic. 20 січня 2015. Архів оригіналу за 25 січня 2015. Процитовано 26 січня 2015.
9. "Cleanup after 'unfortunate incident' in Yellowstone. CBS News (Associated Press). 19 січня 2015. Архів оригіналу за 29 червня 2017. Процитовано 26 січня 2015.
10. Carcinogen Benzene Found in Water Supply in Montana Town Following Weekend Oil Spill. ABC News Radio. 20 січня 2015. Архів оригіналу за 21 січня 2015. Процитовано 26 січня 2015.
11. Cancer-causing agent found in Yellowstone River-sourced water supply after pipeline spill. Japan Times (Associated Press). 20 січня 2015. Архів оригіналу за 21 січня 2015. Процитовано 26 січня 2015.
12. Glendive water treatment plant decontaminated. KPAX.com. 26 січня 2015. Архів оригіналу за 2 лютого 2015. Процитовано 26 січня 2015. [Архівовано 2015-02-02 у Wayback Machine.]
13. Glendive’s water declared safe after oil spill. Mohave Daily News. 23 січня 2015. Архів оригіналу за 21 листопада 2016. Процитовано 26 січня 2015.