Єжи Поломський народився в сім'ї дрібного службовця, що походив із села Тимениця-Нова, за 50 кілометрів на схід від Радома. Всього було троє дітей. Жили бідно. Коли у 1945 році Єжи захотів навчатися гри на піаніно, то забракло для цього грошей.[2]1951 року він закінчив будівельний технікум у Радомі й мав намір стати архітектором, але вступити на відповідний факультет не вдалося. Після того один рік працював рахівником у Радомському міському управлінні каналізаційних мереж. Вступив на новостворений естрадний відділ Державної вищої театральної школи у Варшаві (причому випадково, бо там раніше, ніж в інших вишах, починалися вступні іспити, а Єжи мали призвати до армії).[2] Був учнем Ірени Квятковської, співачок Марії Мокшицької і Ванди Вермінської, Анджея Лапіцького, Казимира Рудзького і Людвіка Семполінського, якому завдячує вибір пісні як спеціалізації. Цей же викладач порадив, щоб Єжи взяв естрадний псевдонім замість справжнього прізвища Пайонк (по-українському «павук»), бо «одні прізвища годяться для афіші, а інші — ні».[2] Єжи дебютував 1957 року в сатиричномутеатрі «Сирена», згодом також виступав у сатиричному театрі «Буффо». Того ж року в Єжи Поломського був ще один дебют — на Польському радіо. Брав участь у популярних радіопрограмах з циклу «Полудник з мікрофоном» («Podwieczorek przy mikrofonie»).
У 1981–1983 роках жив у США.
Про творчу діяльність
Музичний стиль Єжи Поломського відзначається ліризмом, емоційністю та задушевністю, співак має багатий тембр голосу. У доборі репертуару відіграє велику роль мелодика і тональність твору.
У шістдесятих — сімдесятих роках XX століття Поломський виконував пісні, що стали хітами: Cała sala śpiewa — «Весь зал співає», «Водовіз», Komu piosenkę? — «Кому пісню?», Daj — «Дай», Bo z dziewczynami — «Бо з дівчатами» та інші. В його репертуарі також є популярні довоєнні пісні, зокрема авторства Єжи ПетерсбурзькогоBłękitna chusteczka — «Блакитна хусточка» (російський варіант тексту — «Синий платочек») і To ostatnia niedziela — «Це остання неділя» (російський варіант тексту — «Утомленное солнце»). Єжи Поломський мав концертні тури у Великій Британії, Данії, Чехословаччині, Угорщині, Югославії, ФРН, НДР, Болгарії, Румунії, Швейцарії, Голландії, Швеції, Франції, на Кубі і в СРСР. Зокрема, в серпні 1969 року він виступив у Львівському зеленому театрі (нині цього театру просто неба вже немає) і, крім інших пісень, виконав «Блакитну хусточку». Багато концертував в осередках польської діаспориСША, Канади й Австралії.
У 2006 разом із групою Big Cyc («Біґ циц») співак виконав і записав на диск нову версію хіта Bo z dziewczynami[3]. У 2007-му, після 20-річної перерви, записав нову пісню Czas nas zmienia — «Час змінює нас» (музика Марцина Нерубца, слова Яцека Цигана)[4], до якого у 2009 році створено відеокліп (режисер Ремігій Пшеложний)[5]. У 2007-му Єжи Поломський був членом журі 44-го Міжнародного фестивалю польської пісні в Сопоті.
Упродовж більш ніж п'ятдесяти років Єжи Поломський активно виступав. Для прикладу, з 5 лютого2010 по 4 вересня2011 він дав 37 концертів у Польщі.[6] В інтерв'ю Едварда Гулевича співак сказав: «І далі йдуть мені на користь добрий гумор і усмішка. Ніхто мені не відбере того, що прожито. Від долі я маю набагато важливішу, ніж гроші, нагороду — оплески, усмішки, листи від вдячних глядачів. Все це становить для мене великий капітал»[7].
З нагоди вісімдесятих роковин від дня народження Єжи Поломського, 22 вересня2013 року на Першому каналі Польського телебачення TVP1 всю програму «Що це за мелодія?» (Jaka to melodia?) присвячено творчості ювіляра[8].
Досягнення
У 1958 році, за результатами опитування радіослухачів, Єжи Поломський був за популярністю другий після Мечислава Фоґґа. У 1961-му на I Міжнародному фестивалі пісні в Сопоті посів друге місце за пісню «Водовіз» (Woziwoda). На Вітчизняному фестивалі пісні в Ополе він відзначився тричі. 1968-го здобув нагороду від тижневика «The Polish Observer» за пісню «Є балалайка» (Jest bałałajka). У 1973-му посів третє місце за пісню «Бо з дівчатами» (Bo z dziewczynami), а в 1990 році мав відзнаку за пісню «Моя молодість» (Moją młodość). Двічі (в 1967 i 1969) здобув звання «Найпопулярніший співак американської полонії» — за результатами опитування слухачів Чиказького радіо. У 1969-му став лауреатом премії від журі, а також премії від радіо та телебачення на фестивалі «Золотий Орфей» у Болгарії. У 1970 посів третє місце на Музичному кубку Європи (Coupe d'Europe Musicale) у Швейцарії, а в 1993-му здобув премію «Золотий мікрофон» Польсько-американської мистецької агенції в Нью-Йорку.
