Черні́гівське євре́йське кладови́ще (івр. בית קברות) — єврейське кладовище в Чернігові, розташоване за адресою вул. Любецька.
Один із найстаріших збережених некрополів та єдине суто конфесійне кладовище в місті.
Точна дата заснування некрополя невідома. З'явився у першій або другій чверті ХІХ ст. на спеціально купленій єврейською громадою землі, після утворення Петропавлівського кладовища. У основній масі єврейську громаду Чернігова становили хасиди та ашкеназі, лише 0,11% складали православні. Імовірно, що при кладовищі існував будинок для ритуального обмивання (принаймні, цього вимагала традиція).
Площа кладовища не була сталою. За час ХХ ст. вона зросла майже вдвічі: від 2,5 га (1908) до 4,6 га (1953). Наразі територія Єврейського кладовища складає 4,3 га. При цьому, похованнями зайнято не більше 60% від усієї площі некрополя.
Основна маса надгробків першочасу існування некрополя знищена, найбільш ранні, що дійшли до сьогодення, належать до останньої чверті ХІХ ст. Значних руйнувань кладовище зазнало в роки Німецько-радянської війни.
У повоєнний час радянська влада розпочала новий виток антисемітизму, зокрема, в 1959 році було закрито останню діючу синагогу в місті та знято з обліку Чернігівську юдейську громаду з формулюванням «за систематическое грубое нарушение законодательства о религиозных культах» (рос.); 1961 року було проведено відповідну пропаганду в місцевій пресі, а 1968 року кладовище, що мало ще вдосталь вільної території під поховання, було примусово закрите. Останні точкові поховання зроблено в середині 1970-х.
На території Єврейського кладовища Чернігова можна побачити зразки надземних склепів та традиційних юдейських поховальних пам'яток — мацев. Більшість надгробків ХІХ – поч. ХХ ст. прикрашені епітафіями на івриті, двомовними — івритом та російською, або лише російською з використанням юдейської символіки: менора, гексаграма, тощо. Надгробки ХХ ст. практично всі означені російською.
Наразі кладовище доглядається членами чернігівської єврейської громади БЄФ «Хасде-Естер» та комунальними установами міста. Абсолютна більшість поховань у вкрай занедбаному стані.
Час до часу спостерігається вандалізм, імовірно, з боку ультраправих груп[1][2].
Напис на івриті (переклад):
На думку дослідника В. Я. Руденка, в фінальній частині епітафії, найімовірніше, вказано ім'я майстра, що вирізьбив мацеву — Сендер (Олександр) з міста Могильова[6].
Страчений нацистами в період окупації міста.
Вбитий антисемітами.
Страчений гетьманцями.
Вбитий офіцером Російської імператорської армії (за іншими даними — студентом) Олександром Панченком (за це більшовики розстріляли матір, батька, двох братів Панченка, а також їх прислугу — гувернантку та її племінницю; братову дружину та ще 26 осіб врятували війська генерала Денікіна).
Учасник Єврейської самооборони. Вбитий антисемітами під час жовтневої маніфестації, викликаної оприлюдненням 2 листопада (20 жовтня) «Правительственного сообщения» — уточнення до Маніфесту 17 жовтня 1905.