PROFILBARU.COM

Panzerjäger I
Panzerjäger I
	; «Panzerjäger I» в музеї м. Кобленц
Тип	протитанкова САУ; Схема: моторне відділення ззаду, трансмісійне спереду, бойове та управління посередині
Походження	Третій Рейх
Історія використання
На озброєнні	1940—1943
Оператори	Третій Рейх
Війни	Друга світова війна
Історія виробництва
Виготовлення	1940—1941
Виготовлена; кількість	202 (в деяких джерелах - 380)
Характеристики
Вага	6,4
Довжина	4420
Довжина ствола	43,4
Ширина	1850
Висота	2250
Обслуга	3
Калібр	4,7 cm PaK-36(t)
Підвищення	-8…+12°
Траверс	±17,5°
	Дальність вогню
Ефективна	2,8 фугасним SprGr 36(t)
Приціл	ZF-2x30
Броня	хромомолібденова катана гетерогенна; Лоб: верх: 13 / 22°, низ: 13 / 27°; Борт: верх: 13 / 22°, низ: 13 / 0°; Корма: верх: 13 / 0°, низ: 13 / 19°; Дах: 6; Днище: 6; Башта: лоб: 14,5 / 27°, борт: 14,5 / 27°
Головне; озброєння	нарізна гармата; боєкомплект: 86
Двигун	рядний 6 -циліндровий карбюраторний рідинного охолодження; 100
Питома потужність	15,6
Підвіска	зблокована попарно, на листових ресорах і індивідуальна на вертикальних пружинах; 280; тиск на ґрунт: 0,45
Дорожній просвіт	295
Паливо	бензин
Швидкість	шосе: 42
Прохідність	підйом: 30°; стінка: 0,37; рів: 1,4; брід: 0,6
	Panzerjäger I у Вікісховищі

Panzerjäger I (тр. «Панцер'є́ґер» 1) — німецька протитанкова САУ. Створена на базі танка Panzerkampfwagen I Ausf. B і озброєна трофейною 47-мм чехословацькою протитанковою гарматою PaK-36 (t) L/43.4 (Skoda 47mm A-5 PUV vz.36). Офіційна назва САУ - 4.7 cm Pak(t) Sfl auf Pz.Kpfw.I Ausf.B). Була першою серійною протитанковою САУ, що випускалася Німеччиною в ході Другої світової війни.

Історія створення і конструктивні особливості

До 1940 року танк Panzerkampfwagen I вже зовсім не відповідав вимогам тогочасної війни. Щоб «продовжити життя» працездатних танків, берлінська фірма Alkett розробила кілька проектів самохідних гармат на базі PzKpfw.I. Найбільший інтерес викликала протитанкова САУ з використанням трофейної чехословацької гармати PaK 36(t), яка дісталася Німеччині в результаті окупації Чехословаччини. Недоліком цієї, в цілому вдалої гармати, була відсутність лафета, пристосованого до механічної тяги, що накладало значні обмеження на її використання в німецькій армії. Проте в результаті використання шасі застарілого танка вийшла досить вдала САУ.

Боєкомплект Panzerjäger I, як правило, складався з 74 бронебійних і 10 осколкових снарядів. Всього було побудовано 202 подібних машини (з них 132 фірмою Alkett і 70 фірмою Skoda). Panzerjäger I брали участь у Французькій кампанії, Північноафриканській кампанії і операціях на території СРСР. Останні згадки про бойове застосування датуються 1943 роком.

Структурна організація

Panzerjäger I організаційно об'єднувалися в трьохротні батальйони, штат роти — 9 машин. Однак у французькій кампанії 521-й протитанковий батальйон (Panzerjäger — Abteilung 521) складався з рот зі складом по 6 машин у кожній. В основному такі батальйони використовувалися як окремі протитанкові з'єднання.

Бойове застосування

У період французької кампанії Panzerjäger I були укомплектовані 521-й, 616-й, 643-й і 670-й протитанкові батальйони (всього 99 шт.). З перших днів кампанії участь у бойових діях брав тільки 521-й ПТБ. Решта вводилися в бої поступово, в міру закінчення навчання. У боях з французькими танками Panzerjäger I показали посередню ефективність: позначалася недостатня бронепробивність гармати.

В Північноафриканській кампанії брав участь 605-й ПТБ, що мав на озброєнні 27 Panzerjäger I. Він прибув до Триполі 18-21 березня 1941 року. На доукомплектовування висилалася ще 5 машин, проте до 2 жовтня прибуло тільки 3 з них, решта затонули в Середземному морі разом з транспортом Castellon. У ході британської операції «Крусейдер» батальйон втратив 13 машин. З урахуванням втрат і поповнень, до Другого бою за Ель-Аламейн в батальйоні залишилося всього 11 машин.

Для участі в операції «Барбаросса» були сформовані 521-й, 529-й, 616-й, 643-й і 670-й ПТБ, на озброєнні яких було 135 Panzerjäger I. Вони були розподілені наступним чином:

Батальйон	Корпус	Армія	Група армій
521	XXIV Корпус (моторизований)	2-га танкова група	Група армій «Центр»
529	VII Корпус	4-та армія	Група армій «Центр»
616		4-та танкова група	Група армій «Північ»
643	XXXIX Корпус (моторизованный)	3-тя танкова група	Група армій «Центр»
670		1-ша танкова група	Група армій «Південь»

До 27 липня 1941 року 529-й ПТБ втратив 4 Panzerjäger I. 23 листопада 1941 року в доповідях значилося 16 машин, включаючи 2 небоєздатних. Велика частина, по всій видимості, не пережила зиму 1941/42 рр., оскільки 521-й ПТБ доповідав лише про 5 боєздатних машин на 5 травня 1942 р. 529-й ПТБ на момент свого розформування 30 червня 1942 р. мав на озброєнні всього 2 машини. 616-й ПТБ став винятком, оскільки доповідав про наявність Panzerjäger I у всіх 3-х ротах восени 1942 р.

На початок операції «Барбаросса» на озброєння надійшли підкаліберні снаряди, які різко підвищили протитанкові властивості Panzerjäger I. Це дозволило боротися з новітніми радянськими танками Т-34 і КВ з дистанцій в 500—600 м. Більш старі зразки радянської бронетехніки впевнено вражалися вже з 700 м навіть каліберним бронебійним снарядом. Проте варто відзначити, що заброньова дія 47-мм підкаліберного снаряда була досить слабкою, і навіть за умови пробивання броні сердечник часто розколювався, втрачав кінетичну енергію і не завдавав екіпажу і устаткуванню ніякої шкоди. Серед недоліків Panzerjäger I, виявлених в умовах Східного фронту, відзначалися перевантаженість і, як наслідок, недостатня надійність ходової частини і трансмісії. Двигун виявився абсолютно непристосованим до роботи при низьких температурах, а відсутність у постачанні спеціальних зимових мастил лише ускладнювало ситуацію.