Пісня ознаменувала собою відхід від більш «важкого музичного матеріалу» перших двох альбомів гурту, а також початок більш стилістично різноманітного підходу до написання пісень. Разом з тим «Killer Queen» зберегла сутність фірмового звучання «Queen», особливо в її ретельних вокальних гармоніях.
Фредді Мерк'юрі прокоментував, що він написав текст перед написанням мелодії та музики, тоді як зазвичай він робив навпаки. Він заявив, що пісня була про дівчину з вищого соціального прошарку, хоча промоутер «EMI» Ерік Холл стверджує, що пісня про нього.[6][7] Запис містить чіткі чотирьох-голосі гармонії (особливо у приспівах та на кінцях куплетів), а також багатошарове гітарне соло Браяна Мея, яке використовує ефект «дзвону». У першому куплеті пісні цитується фраза, помилково приписувана Марії-Антуанетті: «„Нехай їдять тістечка“, — говорить вона, подібно Марії-Антуанетті».
Запис пісні
Крім традиційного рояля, Мерк'юрі для запису пісні використав також піаніно, щоб відтворити звучання подібне до водевілю. В одному із місць пісні, збігаються дві окремі бас-гітарні партії, одна з яких згодом відхиляється у спадаючому напрямку. На відміну від двох попередніх альбомів «Queen», цю пісню було частково записано в «Rockfield Studios» в Уельсі.[8]
Реліз
Після виходу синглу, «Killer Queen» стала «проривним» хітом«Queen», який досяг другого місця у Великій Британії та дванадцятого місця в США.[9][10] Вона вийшла на подвійний A-стороні у Великій Британії, США і Канаді (де вона досягла 15 місця в національному чарті синглів «RPM 100»), з піснею «Flick of the Wrist».[11] У 1986 році вона вийшла на Б-стороні синглу «Who Wants to Live Forever».[12]
«Люди звикли до хардроку, енергійної музики від Queen, більше того, ви можете очікувати, що навіть Ноел Ковард заспіває цей сингл. Це одна річ із числа тих котелків та чорних підтяжок, які б Ковард не носив би. Ця пісня про дівчину по-виклику з вищого соціального прошарку. Я намагаюся сказати, що люди з еліти можуть бути повіями також. Ось про що ця пісня, хоча я б вважав би за краще, аби люди робили свої власні тлумачення її, припускаючи наявність у ній речей, які їм до вподоби»
Браян Мей:
«„Killer Queen“ стала поворотним моментом. Це була пісня, яка найкраще підсумувала нашу музику і великий хіт, і ми відчайдушно потребували її як знак чогось успішного для нас… Я завжди був дуже задоволений цією піснею. Весь запис був зроблений дуже професійно. Мені до сих пір хочеться слухати її, тому що є що послухати, але вона ніколи не буває перевантажена. Завжди є місце для всіх маленьких ідей. І, звичайно, мені подобається соло з цією трьохчастинною секцією, де кожна частина має свій власний голос. Що я можу сказати? Це старовинний „Queen“. Вперше, коли я почув, як Фредді грав цю пісню, я лежав у своїй кімнаті в Рокфілді (жива студія звукозапису в Уельсі), почуваючись дуже хворим. Після першого американського туру „Queen“ у мене був гепатит, а потім у мене були дуже погані проблеми зі шлунком, і мені довелося лікуватися. Так, я пам'ятаю, як я лежав там, слухаючи, як Фредді грає цю чудову пісню, відчуваючи смуток, тому що я подумав: "Я навіть не можу встати з ліжка, щоб брати участь в цьому. Можливо, гурту доведеться йти без мене. Ніхто не міг зрозуміти, що зі мною не так. Але потім коли я вийшов з лікарні, і я придумав, слава богу. І коли я знову вийшов, ми змогли закінчити „Killer Queen“. Вони залишили мені трохи місця, і я зробив соло. У мене були сильні почуття з приводу одного з бітів гармонії у приспіві, так що у нас бувало і таке»
Живе виконання
Пісня регулярно виконувалася між 1974 і 1981 роками як частина попурі.[14][15][16][17] У 1974–75 роках, вона виконувалася після пісні «In the Lap of the Gods», а у 1975–76 після «Bohemian Rhapsody».[15][14] У 1984 та 1985 роках, пісня виконувалася протягом «The Works Tour», вона повторно ввійшла до попурі услід за скороченою версією «Somebody to Love».[18]
Третій куплет і приспів пісні ніколи не виконувалися наживо.
Оцінки критиків та вплив
Завдяки пісні Мерк'юрі виграв свою першу премію Ivor Novello від Британської академії піснярів, композиторів і авторів.[19]
«AllMusic» описав «Killer Queen» як справжній початок «радіозвучання» «Queen» і «нагадує пісні кабаре минулих років, але також показує, як „Queen“ швидко стали майстром павер-попу».[1] Рок-історик Пол Фоулз писав: «„Killer Queen“, з її легковажними паризькими образами, дозволили свободу експресії в унікальному рок-театрi Мерк'юрі».[20]
Американська попспівачка Кеті Перрі зазначала, що «Killer Queen» мала важливий вплив на неї. Вона сказала: «Пісня „Queen“ „Killer Queen“ змусила мене відкрити для себе музику і допомогла мені найти себе у віці 15 років. Те, як Фредді Мерк'юрі подав свою лірику, змусило мене відчути себе впевненою жінкою».[21]
У четвертій частині манґи«Химерні пригоди ДжоДжо» персонаж-антагоніст Кіра Йошикаге має здібність, що називається «Killer Queen». Пісня з'являється у фінальній сцені однойменного епізоду мультсеріалу «Гріфіни».[22]
На деяких виступах Дікон виконував бек-вокал і грав на трикутнику.
Джерела
↑ абвPrato, Greg. "Song Review by Greg Prato". AllMusic. [Архівовано 13 червня 2018 у Wayback Machine.] 19 грудня 2015. the song recalls the cabaret songs of yesteryear, but also shows how Queen was fast becoming a master of power pop
_Cropped.jpg)
.jpg)
