PROFILBARU.COM

Поліомавірус людини 2
	Імуногістохімічно помічений (коричневий) білок "Людського поліомавірусу 2" у біоптаті мозку (глія вказує на прогресивну мультифокальну лейкоенцефалопатію (PML))
Класифікація вірусів
(без рангу):	Віруси (Virus)
Царство:	Shotokuvirae
Тип:	Cossaviricota
Клас:	Papovaviricetes
Ряд:	Sepolyvirales
Родина:	Поліомавіруси (Polyomaviridae)
Рід:	Betapolyomavirus
Вид:	Поліомавірус людини 2
Синоніми
	JC поліомавірус; JC virus;
Вікісховище: JC polyomavirus

Поліомавірус людини 2, який зазвичай називають вірусом JC або вірусом Джона Каннінгема (John Cunningham virus), є різновидом поліомавірусу людини (раніше відомий як паповавірус).^[3] Він був ідентифікований за допомогою електронної мікроскопії в 1965 році ZuRhein і Chou,^[4] і Silverman і Rubinstein, а пізніше виділений у культурі та названий двома ініціалами пацієнта^[5], Джона Каннінгема, з прогресуючою мультифокальною лейкоенцефалопатією (PML/ПМЛ).^[6] Вірус викликає ПМЛ та інші захворювання лише у випадках імунодефіциту, наприклад, при СНІДі або під час лікування імуносупресивними препаратами (наприклад, у пацієнтів після трансплантації органів).^[7]

Інфікування та патогенез

Початковим місцем інфікування можуть бути мигдалики^[8] або шлунково-кишковий тракт.^[9] Потім вірус залишається латентним у шлунково-кишковому тракті,^[10] а також може інфікувати епітеліальні клітини канальців нирок,^[11] де він продовжує розмножуватися, виділяючи вірусні частинки^[en] з сечею. Крім того, останні дослідження свідчать про те, що цей вірус може латентно інфікувати сперму людини,^[12] а також тканини ворсинок хоріона.^[13] Антитіла до поліомавірусу людини 2 в сироватці крові також були виявлені у жінок, які перенесли мимовільний аборт, а також у жінок, які зробили добровільне переривання вагітності.^[13]

Вірус поліоми людини 2 може проникати через гематоенцефалічний бар'єр у центральну нервову систему, де він інфікує олігодендроцити та астроцити, можливо, із залученням серотонінового рецептора 5-HT _2A.^[14] ДНК поліомавірусу людини 2 можна виявити як у неураженій ПМЛ, так і в ураженій ПМЛ (див. нижче) тканині мозку.^[15]

Поліомавірус людини 2, виявлений у центральній нервовій системі пацієнтів з ПМЛ, майже завжди має відмінності у промоторній послідовності від поліомавірусу людини 2, виявленого у здорових осіб^[7]. Вважається, що ці відмінності в промоторній послідовності сприяють пристосованості вірусу в ЦНС і, таким чином, розвитку ПМЛ. Певні фактори транскрипції, присутні в ранніх промоторних послідовностях поліомавірусу людини 2, можуть індукувати тропізм і вірусну проліферацію, що призводить до ПМЛ. Показано, що фактор Spi-B має вирішальне значення для ініціації вірусної реплікації у певних лініях трансгенних мишей.^[16]. Білок, що кодується цими ранніми послідовностями, Т-антиген, також відіграє ключову роль у вірусній проліферації,^[17] керуючи ініціацією реплікації ДНК вірусу, а також виконуючи транскрипційний перемикач, що дозволяє утворювати різні капсидні та регуляторні білки, необхідні для вірусної пристосованості. Для визначення точної етіологічної ролі Т-антигену необхідні подальші дослідження, але, схоже, існує зв'язок з ранньою ініціацією активного вірусу з його архетипового стану спокою. ^{потрібна цитата ]}

Імунодефіцит або імуносупресія дозволяє поліомавірусу людини 2 реактивуватися. У мозку він викликає часто смертельну прогресуючу мультифокальну лейкоенцефалопатію, або ПМЛ, руйнуючи олігодендроцити. Невідомо, чи це є реактивацією поліомавірусу людини 2 в ЦНС, чи занесенням нещодавно реактивованого поліомавірусу людини 2 через кров або лімфу.^[18] Кілька досліджень, проведених з 2000 року, припустили, що вірус також пов'язаний з раком товстої кишки, оскільки поліомавірус людини 2 був виявлений у злоякісних пухлинах товстої кишки, але ці висновки все ще залишаються суперечливими.^[19]

Інші штами та нові патологічні синдроми

Хоча інфекція поліомавірусу людини 2 класично асоціюється з демієлінізацією білої речовини та патогенезом ПМЛ, нещодавно в літературі з'явилися дані про те, що вірусні варіанти можуть бути етіологічними агентами інших нових синдромів. Наприклад, було виявлено, що вірус поліоми людини 2 інфікує шар зернистих клітин мозочка, зберігаючи при цьому волокна Пуркіньє, зрештою викликаючи серйозну атрофію мозочка.^[20] Цей синдром, званий нейронопатією шару гранульованих клітин JCV (JCV GCN), характеризується продуктивною та літичною інфекцією варіантом JC з мутацією в кодуючій області VP1^[21].

Вірус поліомавірусу людини 2 також опосередковує енцефалопатію через інфікування пірамідних нейронів кори головного мозку (CPN) та астроцитів.^[20]Аналіз варіанту JCV CPN виявив відмінності від JCV GCN: не було виявлено мутацій у кодуючій області VP1, проте в аґногені було виявлено делецію 143 пар основ, що кодує 10-амінокислотний усічений пептид, який, як вважають, опосередковує тропізм CPN. Крім того, аналіз субклітинної локалізації віріонів JC CPN в ядрах, цитоплазмі та аксонах дозволяє припустити, що вірус може переміщатися по аксонах для підвищення інфекційності.^[20]

Поліомавірус людини 2 також може бути збудником асептичного менінгіту (JCVM), оскільки поліомавірус людини 2 був єдиним збудником, ідентифікованим у спинномозковій рідині деяких пацієнтів з менінгітом. Аналіз варіанту JCVM виявив архетипні регуляторні ділянки без мутацій у кодуючих послідовностях. Точні молекулярні механізми, що опосередковують менінгеальний тропізм вірусу поліоми людини 2, ще належить з'ясувати.^[20]

Епідеміологія

Вірус дуже поширений серед населення, заражаючи від 70 % до 90 % людей; більшість людей інфікуються поліомавірусом людини 2 в дитинстві або підлітковому віці.^[23]^[24]^[25] Його знаходять у високих концентраціях у міських стічних водах по всьому світу, що змушує деяких дослідників підозрювати забруднену воду як типовий шлях зараження.

Незначні генетичні варіації постійно виявляються в різних географічних регіонах; таким чином, генетичний аналіз зразків поліомавірусу людини 2 виявився корисним для відстеження історії міграції людей.^[26] Розпізнано 14 підтипів або генотипів, кожен з яких пов'язаний з певним географічним регіоном. Три з них зустрічаються в Європі (a, b і c). Малий африканський тип — Af1 — зустрічається в Центральній і Західній Африці. Основний африканський тип — Af2 — зустрічається по всій Африці, а також у Західній і Південній Азії. Визнано кілька азіатських типів B1-a, B1-b, B1-d, B2, CY, MY і SC^[27].

Альтернативна схема нумерації нумерує генотипи 1-8 додатковими літерами. Типи 1 і 4 зустрічаються в Європі^[12] та в корінних популяціях на півночі Японії, північному сході Сибіру і півночі Канади. Ці два типи тісно пов'язані між собою. Типи 3 і 6 зустрічаються в Африці на південь від Сахари: тип 3 був ізольований в Ефіопії, Танзанії та Південній Африці. Тип 6 зустрічається в Гані. Обидва типи також зустрічаються у пігмеїв біака і банту з Центральної Африки. Тип 2 має кілька варіантів: підтип 2А зустрічається переважно у японців і корінних американців (за винятком інуїтів); 2В — у європеоїдів; 2D — у індіанців і 2Е — у австралійців і населення західної частини Тихого океану. Підтип 7A зустрічається на півдні Китаю та в Південно-Східній Азії. Підтип 7B зустрічається в північному Китаї, Монголії та Японії. Підтип 7C зустрічається в північному та південному Китаї. Підтип 8 зустрічається в Папуа-Новій Гвінеї та на островах Тихого океану. Географічний розподіл типів поліомавірусу JC може допомогти відстежити людей з різних континентів за допомогою генотипування JC.^[3]

Препарати, пов'язані з реактивацією

Оскільки імунодефіцит призводить до прогресування цього вірусу до ПМЛ, імунодепресанти протипоказані інфікованим особам.

Попередження в рамці щодо препарату ритуксимаб (Рітуксан) містить попередження про те, що інфекція поліомавірусу людини 2 призводить до прогресуючої мультифокальної лейкоенцефалопатії та смерті пацієнтів, які отримували цей препарат.^[28]

Попередження в рамці для препарату наталізумаб (Tysabri) містить твердження про те, що вірус поліоми людини 2 призвів до розвитку прогресуючої мультифокальної лейкоенцефалопатії у трьох пацієнтів, які отримували наталізумаб під час клінічних випробувань. Зараз це одна з найпоширеніших причин ПМЛ.^[29]