Спочатку носій мав назву «Taurus II», однак, 12 грудня2011 року назва була змінена на «Антарес». Зміну назви пояснили тим, що РН такого масштабу і значущості заслуговує свого власного імені, так само як Pegasus, Taurus, та Minotaur, які були розроблені раніше.
Історія проєкту
Програма COTS отримала від NASA $171 млн; Orbital Sciences планує інвестувати в проєкт ще $150 млн, крім того, з них $130 млн на носій і $20 млн для космічних апаратів.
10 червня2008 року було оголошено, що Середньоатлантичний регіональний космопорт, на острові Воллопс у Вірджинії (США), буде основним космодромом для ракети. Запуск буде здійснюватись з майданчика 0A, який є зруйнованим стартовим майданчиком для ракети носія Conestoga та який перебудований для обслуговування ракети-носія "Антарес". Запуски з острова Воллопс дозволять доставляти вантажі на МКС та орбіту настільки ж ефективно, як і з мису Канаверал, штат Флорида, бувши менш людними. Заплановано, що ракета-носій "Антарес" здійснить перший політ з габаритно-ваговим макетом корабля Cygnus.
10 грудня2009 року відбувся ATK тест запалювання двигуна Castor 30 для його застосування, як маршового двигуна другого ступеня ракети-носія "Антарес".
22 лютого2013 року були успішно проведені вогневі випробування першого ступеня ракети-носія[4] Під час вогневих випробувань двигун першого ступеня працював 29 секунд. Після вогневих випробувань першого ступеня триватиме підготовка до першого запуску ракети-носія «Антарес» з габаритно-масовим макетом транспортного корабля «Cygnus».
17 квітня2013 року запланований пуск ракети-носія "Антарес" був скасований за 12 хвилин перед стартом через технічну несправність: самовільне від'єднання кабелю зв'язку від другого ступеня ракети-носія[5].
20 квітня2013 року[6] запланований пуск було скасовано через несприятливі погодні умови: швидкість вітру перевищила безпечний дозволений рівень. Перший запуск відбувся 21 квітня 2013 року о 21:00 GMT відповідно до скорегованого плану[7] і виявився успішним[8]. Після цього відбулось три успішних запуски «Антарес»: демонстраційний політ до МКС 18 вересня 2013[9] р. і два польоти до МКС з вантажем (9 січня і 13 липня 2014 р.).
28 жовтня2014 року, ракета-носій "Антарес" з транспортним космічним кораблем «Cygnus» і близько двох тонн вантажу для МКС мала стартувати з Середньоатлантичного космопорту на острові Уоллопс у штаті Вірджинія, США, але ракета вибухнула приблизно на 10 секунді після старту під час роботи двигунів першого ступеня[10].
15 лютого2020 року, о 22:21 за київським часом, з Центру космічних польотів на острові Воллопс у Вірджинії (США), було здійснено успішний запуск ракети-носія «Антарес» з транспортним космічним кораблем «Cygnus», яка на замовлення NASA доставить до МКС близько чотирьох тонн вантажу, в тому числі мобільну лабораторію SpaceLab для вирощування тканин і клітин та космічну теплицю, в якій будуть вирощувати редьку[11].
20 лютого2021 року, о 19:36 за київським часом, з Центру космічних польотів на острові Воллопс у Вірджинії (США), було здійснено перший у 2021 році успішний запуск ракети-носія "Антарес". Ракета вивела на орбіту автоматичний вантажний транспортний корабель «Cygnus», на борту якого міститься приблизно 3700 кг корисного вантажу NASA для МКС[12][13].
19 лютого2022 року, о 19:40 за київським часом, з Центру космічних польотів на острові Воллопс, штат Вірджинія (США), відбувся успішний пуск ракети-носія середнього класу «Антарес». Ракета вивела на орбіту автоматичний вантажний транспортний корабель «Cygnus», на борту якого 3729 кг корисного вантажу NASA для МКС[14].
2 серпня2023 року, о 03:31 за київським часом, з Центру космічних польотів на острові Воллопс відбувся ще один успішний пуск ракети-носія середнього класу Antares з вантажем для МКС. Оголошено що це був останній, сімнадцятий, запуск ракети серії 230, надалі заплановано створити оновлену версію ракети 330[2]. Зазначається, що розробкою основної конструкції першого ступеня ракети-носія і частини наземного обладнання займалось Конструкторське бюро "Південне", а виготовленням - Південний машинобудівний завод. Вони кооперували з київським підприємством "Київприлад", харківським "Хартрон-Аркос", запорізьким "Хартрон-Юком", чернігівськими "Чезара Телеметрія" та "Рапід" на замовлення американської корпорації Northrop Grumman[15].
Компонування
На ракетах серії 110 і 120 перший ступінь використовував гас RP-1 і рідкий кисень як компоненти палива для живлення 2-х доопрацьованих двигунів НК-33 (продаються компанією Аероджет, як двигун AJ-26-62). Оскільки Orbital мала мало досвіду з великими рідинними ступенями та кріогенними компонентами, для роботи по першому ступеню Antares був укладений контракт з ДП КБ «Південне», розробником ракет космічного призначення серії «Зеніт». Ділянка робіт «Південного» включає основний етап робіт з паливними баками та пов'язаним з ними обладнанням. Основним завданням КБ «Південне» є розробка та контроль виготовлення на заводі Південмаш місткостей для палива, баків високого тиску, клапанів, давачів, системи подачі пального та живлення, труб, дротів та іншого пов'язаного з ними обладнання. Як і «Зеніт», Antares має 3,9 метра в діаметрі.
Для серії ракет 230 через загрозу корозії й обмеженого постачання двигунів Aerojet AJ26-62, після втрати ракети у жовтні 2014 року Orbital заявила, що змінить старі двигуни на першому ступені на потужніших РД-181. На листопад 2017 року уже здійснено дві успішних місії постачання до МКС Cygnus CRS OA-5 і Cygnus CRS OA-8Е.
Другий ступінь оснащено твердопаливним двигуном Castor-30, який розробила компанія ATK (як похідну від твердопаливної ступені Castor 120). Збільшений другий ступінь буде оснащено двигуном Castor-30XL, який в наш час[коли?] розробляється компанією АТК на замовлення Orbital для підняття важких корисних навантажень.
Третій ступінь повинен бути розроблений в Orbital, як похідний від попередніх проєктів. Передбачається, що на ньому буде двигунна установка, що працює на самозаймистих компонентах палива. Обладнання буде похідним від бортового двигуна системи OSC Star 2 bus; інші елементи будуть використовувати системи від місії космічного апарату DART, в якій Orbital була генеральним підрядником. Також є варіант третього ступеня на основі твердопаливного двигуна Star-48V, що використовувався на інших американських РН.
Версії РН
Перші два рейси (версія Antares 110) буде використовувати двигун Castor 30А, наступні два рейси (версія Antares 120) буде використовувати форсований Castor 30B. На другому ступені в наступних польотах може використовуватись Antares-130 з версією двигуна Castor-30XL на верхньому ступені.
Робота над ракетою Antares спрямована на досягнення 98 % або більше надійності запуску. Вона буде розроблена, виготовлена і запущена з використанням подібних підходів до керування, інженерних стандартів і виробництва й випробування процесів, використовуваних в інших засобах запусків.
Перша місія служби комерційного поповнення для Cygnus і перший запуск Antares за допомогою верхньої ступені Castor 30B
4
13 липня 2014
Antares 120
Успіх
Перевозка товарів для МКС, включаючи дослідницьке обладнання, провізію для екіпажу, обладнання тощо.
5
13 липня 2014
Antares 130
Невдача
Несправність турбонасоса на 6 секунді. Ракета впала на майданчик і вибухнула. Перший запуск Antares з використанням верхньої ступені Castor 30XL. На додаток до поставок МКС, корисне навантаження включало супутник Planetary Resources Arkyd-3 і місію NASA JPL/UT Austin CubeSat під назвою RACE.