До складу Мобільної дивізії увійшли 1-ша та 2-га легкі бронетанкові бригади, 1-ша танкова бригада, підрозділи артилерії, інженерних військ та зв'язку. З 620 броньованих машин 7⁄8 були легкі розвідувальні бронеавтомобілі на гусеничній та колісній бази. Єдиним формуванням, де були застарілі середні танки була танкова бригада. Тільки у грудні 1938 року на її озброєння надійшли крейсерські танки. Того ж часу змінили й штат Мобільної дивізії. З'явилися легка бронетанкова бригада (три полки на легких та крейсерських танках), важка бронетанкова бригада (три полки на крейсерських танках), група підтримки (моторизований батальйон, моторизований артилерійський полк та інженерна рота).
Друга світова
14 травня 1940 року 1-ша бронетанкова дивізія під командування майор-генерала Р. Еванса висадилася на берег Франції у складі Британського експедиційного корпусу та практично відразу взяла участь у бойових діях кампанії на Західному фронті. Дивізія прибула до Європи в неповному складі, вона мала тільки 2-га та 3-ту бронетанкові бригади, 1-шу групу підтримки, піхотні підрозділи були відсутні. За місяць боїв з'єднання зазнало величезних втрат у живій силі та техніці, особливо у важких танках, і 16 червня її евакуювали до Англії.
З червня 1940 до 27 серпня 1941 року дивізія перебувала на півдні Англії, де входила до складу сил, призначених для відбиття ймовірного вторгнення нацистів до Британських островів. З 24 серпня 1940 року її командиром був майор-генералВ. Норрі. Наприкінці серпня 1941 року її перекинули морем до Єгипту, куди вона прибула 13 листопада 1941 року. На цей час командиром дивізії був майор-генерал Г. Ламсден.
У серпні 1944 року командиром дивізії став майор-генерал Річард Халл, майбутній фельдмаршал та начальник Генерального штабу Британії. З серпня до вересня 1944 року 1-ша бронетанкова дивізія вела бойові дії на Готичній лінії. Найбільше зазнала важких втрат у танках 2-га бронетанкова бригада, зокрема під час бою за Сан-Маріно, що втратила 31 танк з 52, що вступили в битву. Невдовзі дивізію вивели з боїв та розформували, а рештки роздали по інших з'єднаннях, що билися на Італійському фронтові, в першу чергу до 46-ї та 56-ї піхотних дивізій. 11 січня1945 року 1-ша бронетанкова дивізія була офіційно розформована.
Після вторгнення Іраку до Кувейту штаб 1-ї дивізії був передислокований до Саудівської Аравії та на його фондах розгорнуте командування усіма британськими наземними силами в ході операції Коаліційних сил в Іраку. Тут її підпорядкували VII американському армійському корпусу і з початком операції «Буря в пустелі» британська 1-ша дивізія діяла як складова потужного броньованого кулака, який завдавав удару по іракських силах у центрі оперативної побудови сил вторгнення. Дві бригади дивізії діяли в першому ешелоні та вели бої з іракською Республіканською гвардією.
27 лютого1991 року стався великий танковий бій у провінції Мутанна, що з часом отримав назву «бій за Норфолк». У ході запеклого зіткнення британські танки Challenger 1 знищили щонайменше декілька танкових ротТ-55 іракців. За 48 годин з початку битви британці знищили або ізолювали чотири іракські піхотні дивізії (26-ту, 48-му, 31-шу та 25-ту) та подолали спротив 52-ї бронетанкової дивізії С.Хусейна. Загалом за час боїв в Іраку 1-ша дивізія знищила або вивела з ладу близько 300 танків противника та велику кількість броньованої техніки й автомобілів; також у полон було взято понад 7 000 іракських солдатів і офіцерів.
1993 році штаб 1-ї бронетанкової дивізії був розформований і створений новий штаб на базі 4-ї бронетанкової дивізії. У 1996—1997 та 1998—1999 роках підрозділи дивізії брали участь у миротворчих операціях на території колишньої Югославії у ІФОР та СФОР.
Hughes, David; Broshot, James and Philson, Alan (1999). British Armoured and Cavalry Divisions. The British Armies in World War Two: An Organizational History. Т. One. George F. Nafziger.
Joslen, Lieutenant-Colonel H.F (1960) [1960]. Orders Of Battle Second World War 1939-1945. Naval & Military Press Ltd. ISBN978-1-84342-474-1.