В 1958–1960 роках повернувся до Європи, де знову став душпастирем при Церкві Святої Великомучениці Варвари у Відні. Саме тут, разом з композитором Андрієм Гнатишиним[3], організував церковний хор для запису на довгограйні грамплатівки широко відомої, в українській діаспорі, «віденської» Служби Божої, яка 1960 року, за допомоги Миколи Денисюка, побачила світ у ЧикагоСША. Альбом з повним записом Служби Божої, здійснений на високому технічному рівні на двох Hi-Fiграмплатівках, став для широкого кола української громадськості на еміграції зразком Богослужби в якому відбилася краса, й духовна глибина українського релігійного хорового співу. Цей грамзапис скоро став широко відомим на всіх континентах де проживали українці, його за невелику плату можна було замовити через пошту до будь-якої країни, він часто транслювався радіостанціями що здійснювали україномовні передачі.
Згодом знов у США — директор місії, парох у Гемтремку 1962–1970, 1970 р., отримав парафію св. Юра[4] в Нью-Йорку.
Автор брошур на релігійні теми, «Слово доброго пастиря», «Добрі діла» (1950, «Церква — добрий скарб», та «Терпіння» 1957, публікувався в україномовній пресі, протягом тривалого часу був керівником василіанських радіопрограм у Чикаго, Детройті та Нью-Йорку.
У церковних справах часто відвідував апостольську столицю, де мав аудієнції на найвищому рівні.