Яничарка

Яничарка
Яничарки 1750—1800 рр. Музей армії (Париж)
Яничарки 1750—1800 рр. Музей армії (Париж)
Типмушкет
ПоходженняТуреччина Туреччина
Історія використання
На озброєнніОсманська імперія, Річ Посполита, Військо Запорозьке
ВійниБитва на Косовому полі (1448)
Історія виробництва
РозробленоXV століття

Янича́рка, янча́рка — довгий турецький мушкет з ґнотовим або кремінним азійським замком[1][2].

У літературі зустрічаємо: «Для сильной [сильної] армії своєї Рушниць, мушкетів, оружин Наклали [бояри] повні гамазеї, Гвинтівок, фузій без пружин… і яничарок»[3].

Яничарки використовувалися у війську Османської імперії, Речі Посполитої і серед українського козацтва у XV—XVIII століттях Яничарки були ґнотовими аж до другої половини XVII століття, коли з'являються на них ударно-кременеві замки. Серед інших мушкетів того часу вирізняються характерною морфологією прикладу[4].

Вперше рушниці з ґнотовим замком турки використали в кампаніях султана Мурада II в 1440-х роках, зокрема в другій битві на Косовому полі (1488)[5].

У 1720 році «чудові» яничарки вироблялися в с. Кубиче біля Башлі на Слобожанщині[6].

В деяких випадках яничаркою могли називати турецьку шаблю.

Див. також

Примітки

  1. Яничарка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Янчарка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Котляревський І. Енеїда. — Київ: Укр. держ. вид-во, 1944. — 263 с.
  4. ЗБРОЯ КОЗАКІВ — ЧАСТИНА 2 — ТИПИ ЗБРОЙОВИХ ЗАМКІВ. Kozak Media
  5. Ágoston, Gábor (2014). «Firearms and Military Adaptation: The Ottomans and the European Military Revolution, 1450—1800». Journal of World History. 25 (1): 85–124.
  6. Історія українського війська (від княжих часів до 20-х років ХХ ст.) / І. Крип'якевич, Б. Гнатевич, З. Стефанів та ін.; упоряд. Б. З. Якимович. — 4-те вид., змін. і допов. — Львів : Світ, 1992. — С. 260.

Джерела

Зовнішні відеофайли
Зброя козаків. Типи збройових замків

Strategi Solo vs Squad di Free Fire: Cara Menang Mudah!