В ході Вісло-Одерської операції29 липня1944 року командир стрілецького батальйону 1178-го стрілецького полку капітан Якушев вміло організував форсування Вісли на підручних засобах північніше Баранува-Сандомирського: батальйон Якушева з ходу завдав удару по переправі ворога, захопив частину підручних засобів і, зібравши у польських селян рибальські човни, почав переправлятися на зайнятий ворогом берег. Першу десантну групу, що складалася з кулеметників і автоматників, очолив командир батальйону. Під щільним вогнем противника воїни досягли протилежного берега і заволоділи плацдармом, куди почала переправлятися решта частин дивізії.
Відбивши шість контратак ворога, батальйон А. І. Якушева забезпечив просування вперед підрозділів дивізії. Було захоплено чотири склади з мінами і продовольством, виведено з ладу вісім автомашин і чотири бронетранспортери. Анатолій Іванович особисто знищив у цьому бою 12 гітлерівців[1].
Під час форсування Вісли і боїв на її західному березі воїни батальйону Якушева проявили масовий героїзм. За умілі дії багато хто був нагороджений орденами і медалями, командир кулеметної роти старший лейтенантАвдошкін, рядовіЯстребцов і Биков удостоєні звання Героя Радянського Союзу посмертно. Майору Якушеву Анатолію Івановичу звання Героя Радянського Союзу було присвоєне указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 вересня 1944 року «за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм».
Після війни до червня 1946 року майор Якушев служив заступником командира стрілецького полку по стройовій частині. В липні 1946 року Анатолій Іванович демобілізувався. У 1959 році закінчив 4 курси Московського інституту інженерів зв'язку[2]. Працював начальником телеграфно-телефонної станції у Полтаві.
Могила Анатолія Івановича Якушева на центральному кладовищі Полтави
Помер 20 червня1989 року. Похований на Центральному кладовищі в Полтаві.
Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1988. — Т. 2. — 863 с. — ISBN 5-203-00536-2