Яворський Леонід Федорович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Яворський.
Яворський Леонід Федорович
Народження25 грудня 1925(1925-12-25)
Новогригорівка, Україна
Смерть1989
Країна СРСР
НавчанняОдеське художнє училище і Латвійська академія мистецтв
Діяльністьхудожник
ВчительПавлюк Микола Артемович, Цимпаков Всеволод Олександрович, Мучник Леонід Овсійович, Тодоров Михайло Дмитрович і Крижевський Григорій Зіновійович
ЧленСпілка радянських художників України
У шлюбі зМиронова Єлизавета Федорівна

Леоні́д Фе́дорович Яво́рський (25 грудня 1925, Новогригорівка — пом. 1989) — український радянський живописець; член Спілки радянських художників України з 1966 року[1]. Чоловік художниці Єлизавети Миронової.

Біографія

Народився 25 грудня 1925 року в селі Новогригорівці (нині Первомайський район, Миколаївської області, Україна). Навчався в семирічній школі в рідному селі. Протягом 1947—1952 років навчався в Одеському художньому училищі, був ячнем Миколи Павлюка, Всеволода Цимпакова, Леоніда Мучника, Михайла Тодорова, Григорія Крижевського. Пізніше навчався у Ризькій академії мистецтв[1].

Мешкав у Запоріжжі, в будинку на проспекті Леніна № 234, квартира № 83. Помер у 1989 році[1].

Творчість

Працював в галузі станкового живопису. Автор пейзажів. Серед робіт:

  • «Вид на „Запоріжсталь“» (1960);
  • «Зимове мереживо» (1960, картон, олія);
  • «Форт Байди» (1964);
  • «Український мотив» (1967);
  • «Прийшла весна» (1968);
  • «Синій Дніпро» (1969);
  • «За селом» (1970-ті, картон, олія);
  • «Савраска» (1980-ті, полотно, олія).

У парі з дружиною оформив ресторан «Козачий дозор» в Запоріжжі, готель «Україна» в Москві і ресторан «Курені» в Києві[1].

Брав участь у всеукраїнських виставках з 1960 року.

Примітки

  1. ↑ а б в г Яворский Леонид Федорович / Арт-алерея Nostalgie.(рос.)

Література

Strategi Solo vs Squad di Free Fire: Cara Menang Mudah!