Шахи наосліп

Шахи наосліп — варіант шахів, коли гравець грає не дивлячись на шахівницю, або з зав'язаними очима^[1]. При цьому він оголошує ходи супротивнику усно.

Якщо обидва гравці грають наосліп, то в грі бере участь посередник, який переставляє фігури на дошці або записує ходи^[2].

Історія

• VIII століття Саїд Бен Джубейр — перше свідоцтво про гру в шахи з зав'язаними очима. Саїд Бен Джубейр відомий історикам, як учасник повстання проти халіфа Абд-аль-Маліка. Повстання зазнало невдачі, а Саїд Бен Джубейр був страчений 714 року^[3].
• XIV — XV століття — Алі аш-Шатранджі міг одночасно грати чотири партії наосліп^[4].
• XVIII століття Філідор проводить сеанс одночасної гри наосліп на трьох шахівницях^[5] (про це як про сенсацію повідомили у французькій «Енциклопедії» Дені Дідро і д'Аламбер, 1757).
• Пол Морфі зіграв наосліп сеанс одночасної гри з 8 найсильнішими шахістами Парижа 1858 року (+6-1=1), пізніше збільшив своє досягнення до 10 шахівниць.
• Чигорін — російський шахіст — 1889 року в Нью-Йорку дав сеанс наосліп на 8 дошках проти доволі сильних шахістів (в тому числі англ. майстра Генрі Берда) з результатом +5-1=2
• Йоганн Цукерторт та Джозеф Блекберн проводили сеанси наосліп проти 16 гравців
• Гаррі Пільсбері дав сеанс одночасної гри 1902 року в Москві на 22 шахівницях (19:3; одна поразка і 17 перемог). Всього дав 150 сеансів
• Н. Ф. Острогорський (за іншими даними — Володимир) — російський шахіст — 1904 року зіграв у Москві сеанс наосліп на 23 дошках.
• Ріхард Реті 1919 року дав сеанс наосліп на 24 дошках, 1925 року — вже на 29 дошках
• Д. Бреєр — угорський майстер — провів сеанс одночасної гри на 25 шахівницях
• Олександр Алехін зіграв сеанс наосліп в Чикаго на 32 дошках 16 липня 1934, вигравши 19 партій і програвши 5 при 9 нічиїх.

«За допомогою шахів я виховав свій характер. Шахи, насамперед, вчать бути об'єктивним. У шахах можна стати великим майстром, лише усвідомивши свої помилки й недоліки. Абсолютно так само, як і в житті». «Мені здається, що весь секрет полягає в природженій гостроті пам'яті, яку відповідним чином розвивають ґрунтовне знання шахової дошки та глибоке проникнення в суть шахової гри» (Алехін). «Мабуть, Алехін має найбільш чудову шахову пам'ять, яка коли-небудь існувала» (Капабланка)^[6].

• 1947 року Мігель Найдорф давав сеанс наосліп в Сан-Паулу на 45 дошках (39 перемог, 2 поразки, 4 нічиї)
• Янош Флеш — угорський майстер (27 років) — 1960 року в Будапешті провів сеанс наосліп на 52 дошках (32 перемоги, 18 нічиїх і 3 поразки)
• Джордж Колтановський — провів низку рекордних сеансів наосліп: 1932 року — на 30 дошках (+20-0=10), 1937 року — на 34 шахівницях (+24-0=10), а 4 грудня 1960 в Сан-Франциско — 56 партій (+50-6) — світовий рекорд!

• Лео Вільямс — канадський майстер — обіцяє встановити новий світовий рекорд — свій перший сеанс він провів у 19 років на 19 дошках і з того часу грає такі сеанси щорічно, збільшуючи число шахівниць на одну кожного року.

Крім сеансів, іноді відбуваються «матчі наосліп» — наприклад 1892 року Ем. Ласкер — У. Краузе-Поллок і 2009 року В. Топалов — Ю. Полгар.

Також практикуються «турніри наосліп». перший з таких турнірів пройшов у Празі 1874 року — перемогу в ньому здобув чеський проблеміст Ян Добруський (13,5 очок з 14). Нині щорічно в Монте-Карло проводиться турнір «Амбер», в якому беруть участь 12 лідерів рейтинг-листа ФІДЕ. 2009 року перемогу в цьому турнірі здобув Левон Аронян. Турнір складається з двоєборств: гра наосліп і швидкі шахи. Сеанси на публіку відрізняються від гри з рівним суперником. Найчастіше з'являються «позіхи», пов'язані з тим, що шахіст концентрується на якійсь частині дошки, де відбувається найголовніше, і випускає з поля зору інше (т. зв. «Тунельний ефект»).

Нині^[коли?] визнано, що майже будь-який майстер може грати принаймні одну гру з зав'язаними очима^[7].

Див. також

• Шахи втемну
• Крігшпіль

Примітки

1. Дворак В. М., Теплицкий В. И. Шахматы не глядя на доску. — К.: «Здоровье», 1988. — 129 стр. — ISBN 5-311-00139-9, ISBN 978-5-311-00139-7.
2. Eliot Hearst, John Knott. Blindfold Chess. History, Psychology, Techniques, Champions, World Records, And Important Games. — McFarland, Jefferson 2009. — ISBN 978-0-7864-3444-2.(англ.)
3. Шахові історії [Архівовано 27 березня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
4. Авербах Ю. Л. Гросмейстери середньовіччя [Архівовано 7 червня 2008 у Wayback Machine.](рос.)
5. Рівняння з багатьма невідомими [Архівовано 20 листопада 2020 у Wayback Machine.] 64 — Шахматное обозрение No 4 2006 (рос.)
6. Шабуров Ю. Н. {{{3}}}. — М. «Молодая гвардия». — (ЖЗЛ; Вып. 994(794)). — 5000 экз. — ISBN 5-235-02416-8
7. Шахи — гра наосліп [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)

Література

• Петров А. Наставление молодым шахматистам, «Иллюстрация», 1858, № 23.
• Крогиус Н. Психология шахматного творчества. — М., 1981.
• Алехин А. А. На пути к высшим шахматным достижениям. — Мн., 1982.
• Шахматы : энциклопедический словарь / гл. ред. А. Е. Карпов. — М.: Советская энциклопедия, 1990. — С. 132. — 624 с. — 100 000 экз. — ISBN 5-85270-005-3.
• Александрович Г. С., Столяр Е. С. Многоликая Каисса. — М.: Физультура и спорт, 1989.

Посилання

• Ейве проти Ботвинника (швидкі шахи наосліп), 1963.