¹ У цьому розділі зазначені тільки ті члени Конфедерації народів Кавказу, які проголосили створення своєї республіки, але не змогли втілити цю декларацію. ² Жодна з проголошених автономій, що увійшли до складу Союзу козацьких республік, не відбулася.
У шаблоні — утворення, що виникали в процесі розпаду СРСР і один прямий нащадок такої держави — Імарат Кавказ. Концепція російського шаблону інша — «невизнані держави на території СРСР».
«Невизнані держави» — контролюють територію або ведуть партизанську боротьбу.
«Припинили існування» — раніше відповідали визначенню першої категорії, однак пізніше були ліквідовані адміністративними чи військовими методами, або була досягнута домовленість про визнання республіки як автономії (Гагаузія).
«Незавершені спроби», у тому числі члени Конфедерації народів Кавказу та Союзу козацьких республік — держави або автономії були проголошені місцевою владою або представницькою організацією (з'їздом народу, з'їздом депутатів усіх рівнів, колом козацького війська), однак виконавчі органи або не були сформовані, або не мали реальної влади, або мали обмежену владу протягом короткого періоду часу (Зеленчуцько-Урупська). Інший випадок — місцева влада зробила помітні кроки у напрямку проголошення республіки — наприклад, провела опитування-референдум щодо утворення республіки (Санкт-Петербурзька).
У «незавершені спроби» не зараховуються проголошення автономії чи незалежності окремим рухом, а не представницьким органом народу (козацького війська) чи місцевою владою. Це радше символічні акції, ніж дійсні невизнані республіки.
Бажано додати решту прапорців.
Усі або майже усі республіки Росії у 1991—1993 роках проголосили державний суверенітет, а подекуди й незалежність. Їхній статус узгоджувався у перемовинах з федеральною владою, а у 2000-х — 2010-х згадки про державність зникали з республіканських конституцій. В принципі, їх можна віднести до категорій «припинили існування» або «незавершені спроби», однак задля функціональності шаблону цього робити не варто.
