Чепецька культура

Історія Удмуртії
Доісторична Удмуртія
Новоільїнська культура
Гарінська культура
Юртиковська культура
Приказанська культура
Ананьїнська культура
П'яноборська культура
Мазунінська культура
Поломська культура
Єманаєвська культура
Верхньоутчанська культура
Чепецька культура
Чумойтлинська культура
Кочергинська культура
Середньовічна Удмуртія
Арська земля
Московське царство
Російська імперія
Радянський Союз
Вотська АО
Удмуртська АО
Удмуртська АРСР
Російська Федерація
Удмуртська Республіка
Портал «Удмуртія» переглянути обговорити редагувати

Чепе́цька культу́ра — археологічна культура IX—XV століть, що була поширена в середній течії річки Чепца та її приток.

Культура виникла на основі Поломської культури, коли під тиском булгар поломці переселились з верхів'їв Чепци у її середню течію. Тут вони організували компактні поселення, придатні до оборони. З XIII століття культура починає занепадати, можливо через напади татаро-монголів. В XVII столітті територію поширення Чепецької культури починають заселяти удмурти, що прийшли сюди з басейну річки В'ятка.

Городища культури в основному масові, укріплені ровами та валами. Найбільшим таким городищем і центром усієї Чепецької культури вважається Солдирське городище I (Іднакар). Населення вело комплексне господарство, займаючись скотарством, землеробством, мисливством, рибальством та бджільництвом.

Городища

Городища Чепецької культури

Великі:

• Гординське городище (Гур'якар)
• Дондикар
• Кушманське городище (Учкакар)
• Поломське городище II (Гиркесшур)
• Поркарське городище I (Поркар-Каріл)
• Солдирське городище I (Іднакар)

Середні:

• Богатирське городище (Утемкар)
• Варнінське городище I (Каріл)
• Вес'якар
• Зуйкар
• Комаровське городище (Чибінькар)
• Куняновське городище (Каріл)
• Лудошурське городище I (Великий Сепичкар)
• Новогиїнське городище (Каріл)
• Солдирське городище II (Сабанчикар)

Невеликі:

• Балезинське городище (Узякар)
• Буринське городище (Жутемкар)
• Варнінське городище II (Гопулгурезь)
• Гординське городище II
• Дебьоське городище (Каргурезь, Байгурезь)
• Єжевське городище (Батиргурезь)
• Заболотновське городище (Садейкар)
• Ізвільський Поркар
• Карільське городище
• Краснослудське городище (Ебгакар)
• Лудошурське городище II (Малий Сепичкар)
• Маловенізький Поркар
• Поломське городище I (Каравалес)
• Поркарське городище II (Поркар-Карнир)
• Сепичкарське городище (Селтакар)
• Староунтемське городище (Ошаккар)
• Уканське городище (Поркар)
• Хом'яковський Поркар

Джерела

• Первухин Н. Г. Опыт археологических исследований Глазовского уезда Вятской губернии // МАВГР. Вып. II. СПб., 1896.
• Генинг В. Ф. Археологические памятники Удмуртии. Ижевск, 1958.
• Иванов А. Г. Этнокультурные и экономические связи населения бассейна р. Чепцы в эпоху средневековья (конец V-первая пол. XIII в.). Ижевск: УИИЯЛ, 1998.
• Иванова М. Г. Иднакар: древнеудмуртское городище IX—XIII вв. Ижевск: УИИЯЛ, 1998.

Посилання

• Уральська історична енциклопедія