Церква Собору святого Івана Хрестителя в Доброполі — парафія і храм греко-католицької громади Бучацького деканату Бучацької єпархії Української греко-католицької церкви в селі Доброполі Бучацької міської громади Чортківського району Тернопільської области.
Історія церкви
Перша писемна згадка про село датується 1785 роком. Згідно з архівними документами за 1880 рік, українська громада належала до греко-католицької парафії с. Зарваниця. У селі діяв греко-католицький храм та костьол, які в роки Першої світової війни були зруйновані. Під час відновлення храму відправи відбувалися в школі та в відреставрованому костьолі. У 1927 році парафія була відлічена віл парафії с. Зарваниця. Храм був діючим до квітня 1944 року. Під час артобстрілу села німецькими військами 18 квітня 1944 року церква була майже повністю зруйнована, а з 1946 року була недіючою. У 1983 році залишки храму знищила державна влада. Парафія залишалася греко-католицькою і в часи підпілля. Богослужіння відбувалися в приватних помешканнях парафіян та на старому цвинтарі.
У 1989 році богослужіння відновили в приміщенні костьолу. У 1990 році на місці та за планом зруйнованої церкви розпочали відбудову церкви. Автор іконостасу — Олександр Гресс, автор розпису — Василь Бронецький.
7 липня 1992 року новий храм освятив єпископ Михаїл Сабрига.
Єпископська візитація парафії відбулася в 2001 році. Її провів Бучацький єпархіяльний єпископ Іриней Білик.
2022 року парафію відвідав архиєпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський Василій Семенюк[джерело?].
При парафії діють: братство «Матері Божої Неустанної Помочі», спільнота «Матері в молитві», гурток «Біблійне коло» (з 2014).
На території парафії є капличка на честь святого Івана Хрестителя та хрести парафіяльного значення. У власності парафії є проборство.
Парохи
- о. Миром Головінський (1927—193),
- о. Фанга,
- о. Богдан їжак (1932),
- о. Степан Кулак (1944),
- о. Роман Долішняк (1989),
- о. Василь Івасюк,
- о. Зиновій Монастирський (1990),
- о. Володимир Білінський (1991),
- о. Валерій Канлюк (1992—1996),
- о. Олег Шумелла (з грудня 1996).
Джерела
