Футбольну кар'єру розпочав 1947 року в «Ньюеллс Олд Бойз» з Росаріо, третьому за величиною місті Аргентини. У команді провів п'ять сезонів, після чого в 1952 році перебрався до «Бока Хуніорс» з Буенос-Айреса. У команді з робітничого кварталу Ла Бока виступав разом з Хуліо Мусімессі (за рік до цього перебрався з «Ньюеллс Олд Бойз»), а також з Елісео Моуріньйо та Антоніо Раттіном. Свій перший та єдиний чемпіонський титул з «Бока Хуніорс» завоював у сезоні 1954 року, в якому колектив з Ла Боки випередив на 4 очки в турнірній таблиці Прімера ДивізіонуІндепендьєнте з Авельянеди. Загалом у футболці «Боки» зіграв 196 матчів, а єдиним голом у футболці клубу відзначився 1952 року в нічийному (2:2) поєдинку проти «Платенсе» У 1960 році залишив розташування «Бока Хуніорс» та перебрався до стану найпринциповішого суперника клубу, «Рівер Плейт». У команді грав рідко, загалом провів 9 поєдинків в аргентинському чемпіонаті. Професіональну футбольну кар'єру завершив у віці 35 років. Потім перебрався до «Індепендьєнте Рівадія» з чемпіонату Мендоси, де виступав до 1964 року.
Кар'єра в збірній
Головний тренер аргентинської збірної Гільєрмо Стабіле викликав Ломбардо для участі на чемпіонаті світу 1958 року у Швеції. Зіграв у всих трьох матчах групового етапу (проти ФРН, Північної Ірландії та Чехословаччини), проте аргентинці посіле останнє місце в групі та вибули з турніру. Також грав на чемпіонатах Південної Америки. У 1955 та 1959 роках допоміг Аргентині виграти турнір, а в 1956 році — завоювати бронзові нагороди змагання (Аргентина поступилася Уругваю та Чилі). Кар'єру в збірній завершив 1957 року. З 1952 по 1959 рік зіграв 37 матчів у футболці національної команди.