Хоменко Надія Костянтинівна

Хоменко Надія Костянтинівна
Народилася	30 серпня 1912(1912-08-30) Київ
Померла	1987(1987)
Країна	Українська РСР Україна
Діяльність	поетеса прозаїк
Галузь	творче та професійне письмо^d[1], поезія[1] і проза[1]
Alma mater	Київський педінститут
Знання мов	українська
Нагороди	Премія імені Петра Артеменка

Наді́я Костянти́нівна Хоме́нко (30 серпня 1912(19120830), Київ — 1987^[2]) — українська поетеса і прозаїк.

Біографія

Її батько був інженером-будівельником. Навчалась у Київському та Лубенському педінститутах. Працювала слюсарем, учителькою, завідувала бібліотекою, по тому — була на редакційній та видавничій роботі. Друкуватись почала 1930 року.

Творчість

• Збірки поезій:
  • «Джерело радости» (1950),
  • «Дружба сердець» (1955),
  • «Шумлять сади полтавські» (1956),
  • «Невидима скрипка» (1972),
  • «Кумачеве слово» (1979);
• повісті:
  • «Повість про любов» (1957),
  • «Ходить щастя недалечко» (1960),
  • «Медяні роси» (1968);
• роман «Люби мене» (1963),
• кілька збірок оповідань.

Примітки

1. Чеська національна авторитетна база даних
   d:Track:Q13550863
2. Ювіляри 2007 року у галузі літератури на Бібліотечному інформаційно-освітньому порталі. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 30 серпня 2012.

Література

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Письменники Радянської України : біобібліографічний довідник / упоряд.: Олег Килимник, Олександр Петровський. — К. : Радянський письменник, 1970. — 540 с.
• Українська література