Збірна СРСР, що зайняла третє місце, складалася з росіян, українців, грузинів та представників інших національностей. Бронзові нагороди Олімпіади-1980 виграли такі українські футболісти: Сергій Шавло, Сергій Андрєєв (найкращий бомбардир турніру), Володимир Безсонов, Володимир Пільгуй, Сергій Балтача.
З-поміж 88 збірних, що виявили бажання взяти участь в олімпійських іграх, у фінал мали вийти 14. Збірна СРСР як господар та збірна НДР як олімпійський чемпіон від кваліфікації були звільнені.
Напередодні відбіркового турніру ФІФА відновило так зване правило «мінус 22», за яким не допускалися до участі в Олімпійських іграх футболісти, що брали участь в останньому чемпіонаті світу, включаючи відбіркові матчі.
У зв'язку з політичним бойкотом ряду країн, деякі збірні (в дужках), що кваліфікувались, не брали участі у фінальному турнірі. В кінцевому етапі такі 16 збірних взяли участь в Олімпіаді 1980:
В групі A господарі турніру легко розібрались з усіма конкурентами, забивши у трьох матчах 15 голів. Друге прохідне місце зайняла збірна Куби, яка, попри поразку 0-8 від СРСР, змогла перемогти дві інші збірні та вийти в плей-оф. А збірна Замбії, програвши всі три матчі, стала однією з найгірших команд турніру.
Група B стала найбільш сенсаційною групою на турнірі. Майбутні олімпійські чемпіони — збірна Чехословаччини, в складі якого були присутні шість бронзових призерів Євро-1980, що завершилось напередодні Олімпіади, спромоглися перемогти лише в одному матчі, два інших звівши у нічию. Щоправда, навіть цей рахунок дозволив збірній вийти у плей-оф з першого місця. А збірна Нігерії, яка також напередодні Олімпіади стала переможцем Кубку африканських націй 1980, взагалі зайняла останнє місце групи, здобувши лише одне очко.
В групі C несподіваної поразки зазнала збірна Іспанії, яка після вдалої рівної гри проти Збірної НДР, не змогла реалізувати свою велику перевагу в матчах проти збірної Сирії, чий воротар провів дуже вдалий матч, багато разів врятувавши команду, та збірної Алжиру. Як наслідок, Іспанія, отримавши порівну з Алжиром очок і маючи гіршу різницю м'ячів, зайняла лише третє місце й покинула турнір.
В групі D зацікавлення викликала гра третього туру між збірними Югославії та Іраку. Суперники зіграли з необхідним нічийним рахунком 1-1, який виводив обидві збірні у райнд плей-оф, попри результат іншого матчу групи.
Чвертьфінал не приніс жодних сюрпризів: усі чотири фаворити матчів перемогли. Причому всі, крім збірної СРСР, зробили це з розгромним рахунком. Щоправда збірна СРСР також не мала особливих проблем зі збірною Кувейту, ведучи по ходу другого тайму з рахунком 2-0, після чого почала берегти сили на наступний матч і пропустила один гол.
У першому півфіналі збірна СРСР, яка виграла попередні чотири матчі із загальним рахунком 17-2, зустрілась з рівною за класом збірною НДР. Атлетична та добре організована німецька збірна позбавила радянських футболістів куражу, забивши на 16 хвилині гол. Усі наполегливі спроби відновити рівновагу успіху не принесли, і збірна СРСР втратила хорошу нагоду виграти золоті медалі Олімпіади у власних стінах.
У другому півфіналі ситуація була майже ідентичною — до 18 хвилини, через помилки голкіпера збірної ЮгославіїДрагана Пантелича, збірна Чехословаччини вже забила два голи, після чого майстерно довела матч до переможного для себе кінця.
Розлючена поразкою у півфіналі збірна СРСР у другому таймі дотиснула збірну Югославії, забивши два сухих м'ячі, і втретє поспіль здобула бронзові медалі Олімпійських ігор.
Фінал став найгрубішим матчем турніру, що було пов'язано з великою відповідальністю матчу. Крім того, матч проходив під дощем на досить в'язкому полі. За матч арбітр показав п'ять жовтих карток, а на 58 хвилині були вилучені з поля німець Вольфганг Штайнбах та чехословак Ян Бергер. Єдиний гол у зустрічі забила в кінцівці матчу збірна Чехословаччини. Після подачі з лівого флангу Їндржих Свобода пробив головою, але голкіпер збірної НДР Бодо Рудваляйт помилився. Голкіпер не зміг зафіксувати м'яч і випустив його, чим Свобода і скористався, добивши його у порожні ворота[1]