Фестиваль (фр.festival — свято, лат.festivus — святковий, веселий) — масове святкове дійство, що включає огляд чи демонстрацію досягнень у певних видах мистецтва (музика, театр, кіно, естрада)[1]; вид подієвих туристичних ресурсів. Спочатку виникли музичні фестивалі (Велика Британія, поч. XVIII ст.); міжнародні фестивалі набули поширення у XX ст.[2]
За охопленням учасників розрізняють фестивалі
Місцеві (учасники з одного села, району, міста);
Регіональні (учасники з однієї області, краю, землі, провінції, воєводства…, або цілої групи адміністративно-територіальних одиниць, що становлять певну частину однієї країни);
Національні (учасники представляють принаймні половину адміністративно-територіальних одиниць найвищого рангу національної спільноти);
Міжнародні чи Міжнаціональні (учасники з різних країн).
До бароко як стилю довго було незацікавлене ставлення. Стиль засуджував класицизм і представники академізму, що панував у мистецтві багатьох країн XIX століття. Зміни прийшли лише у XX столітті, коли пожвавились історичні дослідження й антикварна торгівля. Виявилися, що доба бароко в деяких країнах мала дуже суттєве значення і створила пам'ятки, що й досьогодні залишаються найкращими надбаннями культури народів Італії, Польщі, Чехії, Франції, України, АвстріїПортугалії, Мексики тощо.
Бароко Франції. Отель Сале = музей Пікассо, Париж.
Бароко Австрії. Палац Шенбрунн на старій гравюрі, Відень
Худ. Бернардо Белотто. палац Вілянов з боку барокового саду, 1770р.
Бароко Італії. Мисливський замок Ступініджі, арх. Ювара.
Поцінувачі та прихильники стилю бароко були й раніше. У XX столітті прихильники бароко зайняли вже непохитні позиції. Досліджено архіви, надруковано декілька монографій на тему проблематики бароко і її представників. В інтернеті існує сайт прибічників стилю бароко.
На хвилі нового пожвавлення зацікавленості в бароко організували і Міжнародний фестиваль бароко. 2007 р. відбувся перший фестиваль бароко в містечку Родзин (Польща), де зберігся бароковий замок короля Польщі Станіслава Ліщинського.Вибір місця проведення першого фестивалю радше випадковий, ніж плановий, адже у Ліщинського мало заслуг в бароко. Але метою фестивалю, попри концерти музики бароко, парад костюмів і кухню, є пропаганда призабутих історичних місць, палаців і замків доби бароко XVII—XVIII століть.
Зразки стилю бароко в Україні
Архітектор П. Гіжицький, Єзуїтський колегіум і костел, надалі Кременецький ліцей, місто Кременець
Київ, Андріївська церква
Жовква, Домініканський костел XVII ст. тепер храм святого великомученика Йосафата
Перші етнографічні фести на території сучасної України почали з'являтися ще до проголошення її незалежності. Саме напередодні розпаду Союзу Радянських Соціалістичних Республік. Це сталося в червні 1991 року в Луцьку. Тоді тут відбувся Перший Міжнародний фестиваль українського фольклору «Берегиня». Це стало початком фольклорно-фестивального руху в Незалежній Україні[3].
