59°45′57″ пн. ш. 28°28′39″ сх. д. / 59.7659° пн. ш. 28.4776° сх. д. / 59.7659; 28.4776
Усть-Луга — морський торговельний порт (МТП) на північному заході Росії, в Кінгісеппському районі Ленінградської області, на Лузькій губі[en] Фінської затоки Балтійського моря поблизу селища Усть-Луга. Розпочав роботу з відкриття у грудні 2001 року вугільного терміналу, існуючий лісовий термінал у гирлі річки Луга[en] був включений до складу порту. На початок 2020-х став найбільшим портом на Балтиці (і другим за величиною в Росії).
Чинну назву порт отримав 12 грудня 2000[1].
Лузька губа розташована за 70 км від межі Санкт-Петербурга у південно-східній частині Фінської затоки і вдається у південний берег на 20 км між мисом Кургальського[en] на заході і мисом Сойкінським[en] на сході.
Умови навігації у цій частині Фінської затоки дозволяють здійснювати практично цілорічну експлуатацію порту з коротким періодом льодової проводки (тривалість навігації без використання криголамів у Лузькій губі доходить до 326 діб на рік).
На 2011 рік великотоннажні морські судна здійснювали вхід і вихід в порт Південним підхідним каналом (Лузький морський канал). В 2009 році канал реконструйовано: розширено до 180 м і заглиблено до 16 м. Максимальна дозволена прохідна осадка 13,7 м. Після реконструкції довжина каналу становить 5,7 км.
До 16 м поглиблені акваторії Вугільного терміналу, Універсального перевантажувального комплексу, Комплексу перевантаження технічної сірки, Комплексу наливних вантажів. До позначки 12,8 м виконано днопоглиблення біля причалів МПК «Південь-2». Проектні позначки (13,7 м) досягнуті на акваторії причалів № 3,4 Контейнерного термінала.
Залізничне сполучення здійснюється через мережу залізниць по лінії Мга[ru] — Гатчина — Веймарн[ru] — Усть-Луга[ru], що примикає до залізничної магістралі Санкт-Петербург — Таллінн. Для забезпечення діяльності порту ВАТ «РЖД» провело реконструкцію чинних колій і будівництво нових парків станції Лузька. Пропускна здатність порту Усть-Луга у 2012 році склала 35 млн т на рік; до 2015 року пропускну здатність планувалося збільшити до 50 млн т на рік, до 2020 року — до 100 млн т на рік[2].
Автомобільне сполучення здійснюється по автодорозі А 180 «Нарва».
Будівництво порту Усть-Луга розпочато з метою створення комплексів для перевалки масових вантажів (вугілля, мінеральних добрив) на великотоннажні судна вантажопідйомністю понад 30 тис. тонн[3].
Замовником-забудовником територій Морського торгового порту Усть-Луга був ВАТ «Компанія Усть-Луга». За контрактом з Мінтрансом РФ вона могла залучати державні та приватні інвестиції в будівництво порту.
3 лютого 2015 року представник ради директорів ВАТ «Компанія» Усть-Луга заявив, що контракт з Міністерством транспорту Росії від 15 червня 2000 року зі створення порту є фактично виконаним[4].
Другим етапом розвитку порту стане комплексний розвиток прилеглої до порту території. «Компанія» Усть-Луга планує будувати Усть-Лузький індустріальний парк і місто-супутник Усть-Луга. Передбачається створення туристичного середовища та рекреаційних зон на основі Кургальського[ru] і Котельського[ru] заказників у гирлі р. Луга[5].. У гирлі річки Луга (на захід від порту Усть-Луга) передбачалося створити багатофункціональний туристично-рекреаційний комплекс. Його розвиток передбачено у рамках державно-приватного партнерства за схваленою у 2010 році урядом Ленінградської області програмі «Розвиток галузі туризму та рекреації Ленінградської області на 2010—2015 роки»[6]
Свій індустріальний парк і вантажний аеропорт планує будувати компанія «Мультимодальний комплекс „Усть-Луга“»[7].
«ЄвроХім» планує побудувати термінал мінеральних добрив у морському порту Усть-Луга, що дозволить виробникам переорієнтувати вантажі з країн Балтії і забезпечити перевалку нових обсягів. Раніше перевантаження вугілля з Прибалтики в Усть-Лугу створив проблеми з постачанням по залізниці інших вантажів. Планується електрифікувати промстанцію, яка буде примикати до нової станції Лузька-Східна і побудувати обгінну колію навколо станції Лузька][8][9]. Через затримку створення глибоководної акваторії термінала, Ультрамар 1 червня 2020 розірвав контракт ТОВ «Гідроспецстрой», яке користувалося послугами судів Baltic Digger і Milford, приписаних до естонського порту Мууга[10].
Територія порту розділена на низку терміналів, що спеціалізуються на перевалці певних вантажів. У кожного терміналу свій оператор[11].
Генеральна схема розвитку МТП Усть-Луга[12] передбачає будівництво 16 перевантажувальних комплексів. Станом на 2007 рік в порту Усть-Луга діяли[13]:
У 2011 році в порту Усть-Луга:
У 2012 році в порту розпочато відвантаження нафти з другої Балтійської трубопровідної системи (БТС-II)[18]. Пропускна спроможність першої черги БТС-II складає 30 млн тонн нафти на рік.
З 28 травня 2011 року було відкрито вантажопасажирська лінія Кіль — Зассніц — Усть-Луга, оператор лінії — DFDS Seaways[en][19]. На лінії працював паром «Каунас». Сервіс був щотижневим. Суднозаходи здійснювалися раз на тиждень — по п'ятницям. Заходи здійснювалися на лінії Кіль — Усть-Луга — Санкт-Петербург. Згодом був замінений паром на Botnia Seaways. З вересня 2017 року заходи не здійснюються через збитковість сервісу, Оператором лінії вантажі перенесені до Великого Порту Санкт-Петербург.
На постійній основі здійснювалися перевезення по маршруту Усть-Луга — Сілламяе. Оператор лінії — компанія ULS. На лінії працював паром. Станом на вересень 2016 року лінія закрита через збитковість.
З 2008 року відкрита поромна лінія Усть-Луга — Балтійськ, в червні 2011 року вона продовжена[20] до німецького порту Зассніц. На початок 2012 року на лінії працювали пороми «Балтійськ[ru]», «Petersburg[de]», «Амбал».
У червні 2013 року відбувся запуск терміналів Сибуру і Новатек з перевалки зріджених вуглеводневих газів і стабільного газового конденсату відповідно[21].
21 січня 2024 року зазнав нічної атаки морський термінал в Усть-Лузі. По цілі влучно відпрацювали безпілотники СБУ — ураження були точними, почалася масштабна пожежа, в ході якої відбулася евакуація співробітників. Нафтовий термінал «Усть-Луга Ойл» є важливим об'єктом для росіян, де переробляється паливо, яке, зокрема, постачається і для російських військових. Успішна атака на такий термінал завдала не лише економічних збитків, позбавлючи окупантів можливості заробляти кошти на веденні війни в Україні, але й значно ускладнила логістику палива для російської армії[22].