Походив з роду Барда з Алля (Норвегія), належав до ісландського клану Скідунґів. Батько — Кодран, що жив у Ґільї, у Вантсдалі неподалік від узбережжя Ґунавлой.[1]
Життя Торвальда також описане в «Сазі про Торвальда-мандрівника» (ісл.Þorvalds þáttr). Сага оповідає, що у другій половині Х-го століття він брав активну участь в християнізації Ісландії. Прийнявши християнство за кордоном, у 980 році Торвальд повернувся до Ісландії з Саксонії, привізши зі собою німецького єпископа Фрідрека (ісл.Friðrekr), про якого мало що відомо. Спроби Торвальда навернути ісландців до християнства не мали великого успіху. Ісландські погани його висміювали і зрештою змусили втекти з Ісландії після конфлікту, в якому загинуло двоє людей. Торвальд та Фрідрек стали жертвами наклепів з боку язичників. Сага оповідає, що погани намагалися спалити Фрідрека у його домі, проте трапилося надприродне чудо, яке перешкодило їм у цьому.
Наприкінці свого життя Торвальд вирушив до Єрусалиму, а звідти до Греції, де користувався великою пошаною у константинопольського імператора та візантійського духовенства через своє високе благочестя. Повідомляється також, що візантійський імператор послав його на Русь, де Торвальд заснував монастир при церкві святого Йоана Хрестителя, у якому і закінчив своє життя як монах.
Ці дані доповнює й інша сага, де йдеться про паломництво Торвальда до Єрусалиму та Міклагарду (Константинополя) а потім до Києва, «по східному березі Дніпра» та про його смерть на Русі, неподалік від Полоцька, де його було поховано у пагорбі поблизу церкви Йоана Хрестителя. Літописець зазначає теж, що «і його називають святим». На підтвердження приводиться строфа скальда (поета) Бранда Мандрівника який побував там де «похований святий (Торвальд) у горі при церкві Йоана».
Поема Торвальда Мандрівника
Приблизний переклад з данської:
Foer jeg med herlig Lære, — Йду я зі славетним вченням
Høre dog vilde mig ingen, — Проте ніхто не хоче мене чути
Goden Hæder fra Guldets — Добру золоту славу
Giver førte vi næppe; — Ішли ми майже не роздаючи
Ej med Gjævhed den Gamle — Ані стару на марне
Galed fra Hedningehjalet — Ворону язичництва
Ligemod Skjalden, den Gydje — Як і чаклунку ворожку
Gud vil ødelægge!" — Бог знищить!
[2]
↑Skjaldekvad: Þorvaldr Koðránsson enn víðförli. Lausavísa. Oversættelse: C. C. Rafn (1827).
Джерела
С. Хведченя. Давньоісландські саґи як джерело з історичної географії: подорож Торвальда Кодранссона у святу землю і його перебування на теренах Русі (початок ХІ ст.) // Український історичний журнал. — К., 2009. — № 5 (488) за вересень-жовтень. — С. 200—213. ISSN 0130-5247
