Тарасова ніч — історична поема Тараса Шевченка, перший з творів, у якому він звернувся до поетичного осмислення історичного минулого України. У поемі з великою силою висловлене народне розуміння минулого як героїчної доби козацької вольниці, що сприймалась як протиставлення кріпосницькому гнітові сучасної поетові України.
Історія написання та видання поеми
Поему написано 6 листопада 1838 року в Санкт-Петербурзі. Перша відома редакція твору подана в рукописі М. Щербака, варіанти з якого використані в книжці «ПоезіЇ Т.Гр. Шевченка, заборонені в Росії» (Женева, 1890, с. 4-10). Автограф остаточної редакції поеми — у рукописному збірнику «Поезії Т. Шевченка. Том первий». Першодрук у «Кобзарі» 1840 року з присвятою Петру Мартосу. У наступних публікаціях — «Чигиринському Кобзарі» 1840 року, «Кобзарі» 1860 року та окремому виданні 1860 року Шевченко зняв присвяту.
Основні відомості для написання свого твору Шевченко взяв з прочитаних ним праць з історії України, насамперед із поширюваної в той час у списках «Історії русів», (саме звідти поет узяв назву «Тарасова ніч»), з робіт істориків - Д. Бантиш-Каменського, М. Маркевича, В. Рубана, а також із народних джерел. Невипадково головним ретранслятором авторської ідеї слугує образ кобзаря як носія народного етичного ідеалу, виразника народного бачення історичних подій.
«У відтворенні образів минулого він надавав великого значення документальним даним. … Досить було прочитати в Бантиша короткий опис переяславського бою 1638 року, щоб створити «Тарасову ніч», повну кривавих привидів минулого, викликаних з нечуваною експресією, і насичену, наснажену духом боротьби — духом, що вже був заснув у поневолених козацьких нащадків» Павло Зайцев
Жанр, композиція, сюжет
«Тарасова ніч» являє собою оригінальну художню форму - романтичнупоему з відчутними елементами стилізації під під народну історичну пісню. Так у поемі широко використовується характерний для фольклорної поетики психологічний паралелізм, що надає творові пісенного звучання: "Встала хмара з-за Лиману, // А другая з поля; // Зажурилась Україна - // Така її доля!". У творі графічно виділено сім частин, однак композиційно виділяються вступ, центральна частина та епілог. Прийом обрамлення поєднує вступну й завершальну частини: на початку й у кінці твору оповідачем зображено кобзаря, що співає в оточенні молоді про боротьбу козаків проти гнобителів. Таким способом у поемі формується своєрідний часопростір, коли час теперішній голосом народного співця спочатку перетворюється в минулий, а потім трансформується в теперішній, набуваючи сучасного авторові політичного звучання. Ще однією складовою твору є викладений устами кобзаря монолог історичного героя («Обізвавсь Тарас Трясило // Гіркими сльозами: // "Бідна моя Україно, // Стоптана ляхами!"»), у якому він мотивує причини повстання. Низка риторичних запитань: «Де поділось козачество, // Червоні жупани? // Де поділась доля-воля, // Бунчуки, гетьмани?» є натяком на становище сучасної поетові України. Основну подієву частину поеми складають наступні після монологу героя графічно виділені фрагменти, у яких подано хід протистояння, його завершення та емоційний підсумок.
Ідейний зміст
Перед слухачами постають персоніфіковані образи зневаженої зажуреної України, що потерпає від польсько-шляхетського панування, релігійних переслідувань з боку уніатів, жорстокого придушення повстань, зокрема під проводом Наливайка та Павлюги. Гетьман нереєстрових запорозьких козаків Тарас Трясило піднімає побратимів на чергове повстання проти ляхів, проте зазнає поразки у важких боях з військом Конецпольського. Однак козаки не здаються, вони лише імітують свою поразку, а потім, після переможного бенкету ляхів, оточують уночі вороже військо й завдають йому повного розгрому. Яскраві, експресивні картини битви козаків з ляхами сприймаються як протест проти ганебної дійсності, в основі якого — мрія поета про кращу долю народу й утвердження його права на свободу. Історичні персонажі поеми — Северин Наливайко, Павлюга, а також головний герой поеми Тарас Трясило — виступають борцями за волю. Поему було написано заради пробудження національної самоповаги українців, усвідомлення й утвердження себе як народу з давньою і героїчною історією.
Шевченківський словник. Том 2 / Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1977. — С. 253-254.
Шевченківська енциклопедія: в 6 т. — Т. 6: / НАН України, Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка ; редкол. : М. Г. Жулинський (гол.) [та ін.]. — К., 2015. —с.31-34.
Кодацька Л. Ф. Примітки. Тарасова ніч.// Шевченко Т. Кобзар. — К., Дніпро,1986, С. 554—555.
Івакін Ю.О., Смілянська В. Л. Тарас Шевченко // Історія української літератури. XIX століття: У 3 кн.. Кн. 2 : Навч. посібник/ За ред. М. Т. Яценка. — К. : Либідь, 1996. —С. 105—106.
Зайцев П. Життя Тараса Шевченка, Нью-Йорк-Париж- Мюнхен, 1955.- с. 82-85.
.png)
