PROFILBARU.COM

На сьогодні у шевченкознавстві виділяється окремий розділ творчості Тараса Шевченка, так звані поезії 1847—1850 років, не переписані до «Більшої книжки», до яких входить 42 твори.^[2]

Історія

Докладніше: Поезія 1847—1850 років

1858 року, готуючи у Нижньому Новгороді до друку твори, написані на засланні, Тарас Шевченко значну частину творчого доробку періоду заслання (42 твори) не переписав з Оренбурзької «Малої» до «Більшої» книжки поезій 1847—1861 років. 21 лютого поет занотував у щоденнику, підкреслюючи вимогливе й критичне ставлення до своїх творів: ^[3]

Почав переписувати для друку свою поезію, писану від 1847 до 1858 року. Не знаю, чи багато з цієї полови визбирається доброго зерна.

Безумовно, поет вимогливо й критично ставився до своїх творів. У листі до Михайла Лазаревського від 29 листопада 1857 року він зауважив:

…У мене єсть багато дечого, тілько все то те понедороблюване.^[4]

На сьогодні літературознацям не відомі причини не включення Шевченком до «Більшої книжки» таких вдалих на їх думку творів, як: «Сонце заходить, гори чорніють»,^[5], «Мені тринадцятий минало…», «Сон», «О думи мої! О славо злая!», «У тієї Катерини…», «Якби ви знали паничі…», «У Бога за дверми лежала сокира…», «Мені здається, я не знаю…»^[6], «Ну що б, здавалося, слова…», «У Вільні, городі преславнім…»^[7] тощо, а також поеми «Титарівна»^[8], «Неначе цвяшок в серце вбитий…» («Марина»), «У Оглаві…» («Сотник»).^[9]

Рукописна Оренбурзька книжка служить єдиним джерелом для публікції цих творів.^[10]^[11]

Перелік творів

Умовні позначення:
- № — Шевченкова нумерація поезій.
- MK — 42 поезії, не переписані 1858 року до «Більшої Книжки».
- ВД — порядок зошитів за Василем Доманицьким (див.: Оренбурзька «Мала книжка»).
- Дод. арк. — додатковий аркуш.

Поезії 1847—1850 років, не переписані до «Більшої книжки»
Назва	Сторінка	№	Зошит	ВД	Примітка	MK
1847	—	—	1	1	—	—
Не спалося, а ніч, як море…	40	9	3	3	13 мая 1847. в казематі	1
Сонце заходить, гори чорніють… N.N.	51	3	4	4	—	2
Мені тринадцятий минало… N.N.	91	7	6	6	—	3
Не гріє сонце на чужині…	94	8	6	6	—	4
Гори мої високії…	97	9	7	7	Сон	5
О думи мої! О славо злая!.. N.N.	108	11	7	7	—	6
То так і я тепер пишу…	145	—	10	10	—	7
1848	159	—	11	11	—	—
У Бога за дверми лежала сокира…^[12]	162	2	11	11	«1848»	8
Добро, у кого є господа…	188	10	12	12	—	9
Не знаю, як тепер ляхи живуть…	191	—	13	27	початок див. 1850 № 7	10
Чи то недоля та неволя…	200	10	13	27	—	11
Буває, іноді старий…	207	13	14	24	—	12
Хіба самому написать…	208	14	14	24	—	13
Готово! Парус розпустили…	215	17	14	24	—	14
1849	223	—	15	21	—	—
У Оглаві…	226	1	15	21	(Сотник) «1849»	15
Заросли шляхи тернами…	260	8	17	23	—	16
Було, роблю що, чи гуляю…	270	12	17	23	—	17
Неначе цвяшок в серце вбитий…	278	18	18	14	(Марина)	18
На ниву в жито уночі	295	20	19	15	(Сичі)	19
Меж скалами, неначе злодій…	297	21	19	15	—	20
І виріс я на чужині…	306	23	20	16	—	21
Ой я свого чоловіка…	319	30	21	17	—	22
Ой виострю товариша…	321	31	21	17	—	23
Ой не п'ються пива-меди…	327	36	21	17	—	24
На улиці невесело…	329	37	21	17	—	25
У тієї Катерини…	330	38	21	17	—	26
Ой пішла я у яр за водою…	336	40	22	18	—	27
Не так тії вороги…	337	41	22	18	—	28
У неділеньку у святую…	341	45	22	18	—	29
У перетику ходила…	345	46	22	18	—	30
У неділеньку та ранесенько…^[13]	347	47	22	18	—	31
Не тополю високую…	349	48	22	18	—	32
Не хочу я женитися…	354	53	23	19	—	33
Чума…	356	54	23	19	—	34
І знов мені не привезла…	358	55	23	19	—	35
1850	367	—	24	25	—	—
Ми заспівали, розійшлись…	374	2	24	25	«1850»	36
Мені здається, я не знаю…	388	5	25	26	—	37
Якби ви знали, паничі…^[14]	391	6	25	26	—	38
Буває, в неволі іноді згадаю...	395	7	25	26	продовження на с. 191	10
Титарівна. (Унеділю на селі…)	399	12	26	13	початок на с. 431	39
Ну що б, здавалося, слова…	410	13	26	13	—	40
У Вільні, городі преславнім…	415	59	27	20	—	41
Заступила чорна хмара…	420	60	27	20	—	42
Титарівна. (Давно се діялось…)	431	—	Дод. арк.	Дод. арк.	продовження на с. 399	39
Поезія 1847—1850 років

Коментарі:

Поезії під номером «59» і «60» підшиті помилково. Вони заключають третю книжечку поезій «1849» року.^[2]
Закінчення поезії «Буває, в неволі іноді згадаю…» (№ 7, сторінки 395—398): «Не знаю, як тепер ляхи живуть…» є на сторінках 191—194 (3-й зошит 1848 року).
Вступ до «Титарівни» (№ 12, сторінка 399) — на передостанній сторінці рукопису: «Давно се діялось…» (сторінка 431).

Див. також

Примітки

↑ Поезія 1847—1850 р. Кобзар Тараса Шевченка. Повне зібрання поезій у чотьрьох книгах. Книга третя. — Львів, 2020.
↑ ^а ^б Опис рукописів Т. Г. Шевченка — К., 1961. С. 93.
↑ Тарас Шевченко. Журнал (Щоденник). [Архівовано 16 липня 2020 у Wayback Machine.] Лютий 1858.— Переклад Леоніда Білецького.
↑ Тарас Шевченко. Листи до різних осіб. 1857-1858. [Архівовано 10 серпня 2020 у Wayback Machine.] // Зібрання творів у 6 т. — Т. 6 — К. 2003. С. 114
↑ «N.N. - Сонце заходить, гори чорніють» // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 384-386.
↑ «Мені здається, я не знаю» // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 167-169.
↑ «У Вільні, городі преславнім» // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 343-344.
↑ «Титарівна» // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 254-257.
↑ Леонід Новиченко. Дорогоцінні сторінки. // Тарас Шевченко. Більша книжка. Автографи поезій Шевченка 1847—1860 рр. Передмова. — К. 1989.
↑ Шевченко Т. Г. Повне зібрання творів: У 12 т. Т. 1 [1] [Архівовано 4 червня 2020 у Wayback Machine.] [2] — К., 2003.
↑ Шевченко Т. Г. Повне зібрання творів: У 12 т. Т. 2 [3] [Архівовано 8 липня 2020 у Wayback Machine.] [4] — К., 2003.
↑ У Бога за дверми лежала сокира // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 339-342.
↑ «У неділеньку та ранесенько» // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 346-347.
↑ «Якби ви знали, паничі» // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 1071-1073.