Стиліза́ція — у мистецтві й літературі свідоме наслідування формальних прикмет якогось стилю. У мистецтві можна стилізувати під будь-який стиль (єгипетський, візант., бароковий, бідермаєр, народне мистецтво тощо); часом це наслідування виростає у власні стилі (неокласицизм, неовізантизм, неореалізм тощо).
Стилізація це один із прийомів візуальної організації образного вираження, при якому виявляються найбільш характерні риси предмета і відкидаються непотрібні деталі[1]. Стилізація як процес роботи являє собою декоративне узагальнення зображуваних об'єктів (фігур, предметів) за допомогою ряду умовних прийомів зміни форми, об'ємних і колірних співвідношень[2].
Творчий метод стилізації увазі запозичення історичних, національних, сюжетних мотивів або художніх прийомів із уже наявного культурного досвіду, їх творче переосмислення і образну передачу сучасними художніми засобами[3].
Література
У літературі стилізація це наслідування, наприклад, Біблії, «Слова о полку…» (поезії О. Стефановича), народних дум (ранній П. Тичина) народних пісень (2-й жмуток «Зів'ялого листя» І. Франка), врешті стилю якогось письм. (писання «під Шевченка» у 19 ст.).
До С. умовно належать такі жанри як пародія — переробка якогось твору на смішний лад і травестія — переробка поважного твору на веселий («Енеїда» І. Котляревського). Залежно від уміння і таланту того чи того автора, С. буває позитивна або негативна.
Див. також
- образ, образ художній
- зображальні засоби і прийоми
- декоративно-графічні засоби виразності (точка, лінія, пляма)
- композиційні засоби виразності (симетрія, асиметрія, ритм, рівновага, контраст, нюанс, статика, динаміка)
- колір як декоративний засіб виразності, колірна гармонія
- декоративне зображення, зображення
- художня мова, художній стиль
- Обрі Бердслі, графік-стиліст
- Бродський Савва Григорович, графік-стиліст
- Свинін Борис Олександрович, скульптор-стиліст
Примітки
Джерела
Посилання