Срібна монета номіналом 5 марок з зображенням імператора Вільгельма II (1907).
Срібні монети Німецької імперії почали карбуватися після об'єднання німецьких земель в єдину державу — Німецьку імперію. При цьому кожен володар невеликих німецьких держав, що увійшли до складу імперії, залишав за собою свій титул і номінальну владу. До часів об'єднання кожна з цих невеликих країн карбували власну монету і мали самостійні грошові системи. При цьому грошові системи переважної більшості монархів підпорядковувалися Мюнхенській (1837)[1], Дрезденській (1838)[2] та Віденській (1857)[3] монетним системам. Згідно з цими угодами формувалися дві взаємопов'язані системи: 3½ гульдена південнонімецьких земель були відповідними до 2 північнонімецьких талерів. Крім того вільні ганзейські міста Любек, Гамбург та Бремен не доєдналися до монетних систем і продовжували карбувати гамбурзьку марку та бременські талери. Деякі типи срібних монет (зільбенгрошен (нім.silver groschen), неугрошен (нім.neu groschen) та інші) хоча й карбувалися до 1873 року, але в цій статті не розглядаються.
Після утворення Німецької імперії був регламентований монетний закон 1873 року. Згідно з законом, всі землі, що входять до складу держави, мали повне право на карбування 2-, 3- та 5-марочних монет. Срібні монети карбувалися з 1873 до 1919 років і були офіційно демонетизовані у 1924 році з введенням у обіг райхсмарки. З 1873 по 1919 рік в Німецькій імперії карбували монети десять монетних дворів. Монети були в обігу по всій імперії. Так, наприклад, баденські монети могли використовуватися в Пруссії.
Підписання Монетного закону кайзером Вільгельмом І та канцлером Отто фон Бісмарком у Версалі 4 грудня 1871 року. Художник картини — Антон фон Вернер (1885)
4 грудня 1871 року імператор Німецької імперіїВільгельм І та канцлерОтто фон Бісмарк підписали законодавчий акт, в якому регламентувалося про появу нової грошової одиниці — золотої марки. 1 марка була еквівалентною 0,358423 грамам щирого золота і дорівнювала 100 пфенігам[4]. 9 липня 1873 року було прийнято новий закон, в якому регламентувалося про перехід усіх держав у складі імперії на єдину грошову систему. Також було прийняте рішення про карбування срібних монет. Зокрема в законі наголошувалося про курс обміну старих грошей на нові. Згідно з курсом союзний талер дорівнював 3 маркам; 1 гульден рівнявся до 1 5⁄7 марці; марка Любека та Гамбурга — до 1 1⁄5 марки.
У третьому розділі наголошувалося про розмір, вагу та зовнішній вигляд монет об'єднаної держави. Зі срібла мали карбуватися монети номіналами 20, 50 пфенігів (з 1905 року їх замінила ½ марки), 1, 2 та 5 марок. Кожна марка містила в собі соту частину митного фунта щирого срібла (500 гр.), або 5,556 гр. Вміст у срібних монетах мав бути: 900 частин срібла, та 100 частин міді, щоб 90 срібних марок дорівнювали вазі 1 фунту[4].
У другому та третьому параграфах, у третьому розділі, чітко описувався зовнішній вигляд монет. На реверсі кожної з них мав бути надпис «Німецька імперія» (нім.Deutsches Reich), рік карбування, і герб — імператорський орел. При цьому на монетах від 2-марок, номінал розміщувався на реверсі, тоді як на 1-марочній, та нижче за номіналами, на аверсі. Аверси 2- та 5-марочних монет дозволялося оформлювати кожній державі на свій розсуд.
Союзний талер перебував у обігу включно до 1907 року. Після демонетизації талера стали карбувати монету, відповідну за курсом обміну, номіналом в 3 марки. Слід зазначити, що крім перерахованих назв номіналів до 1871 року на території німецьких держав були в обігу монети більш ранніх грошових систем (райхсталер (нім.Reichstaller), кроненталер (нім.Kronentaller) та інші типи срібних монет).
Незабаром після початку Першої світової війни масовий випуск монет із коштовних металів зменшився до мінімуму. Тиражі 3- та 5-марочних монет, присвячені тим, чи іншим подіям, стали мізерними. Карбування монети номіналом в 2 марки припинилося зовсім. Найбільш рідкісною монетою того періоду були саксонські 3 марки 1917 року, викарбувані до 400-річчя початку Реформації (100 екземплярів[5]) та баварські 3 марки 1918 року присвячені золотому весіллю Людвіга ІІІ (130 екземплярів[6]).
Після поразки Німецької Імперії у Першій світовій війні почався довгий гіперінфляційний період, який привів країну до заміни золотої марки на паперові асигнації, більш знані як паперові марки. В таких умовах, коли вміст срібла перевищував номінальну вартість, срібна марка, в післявоєнний період, в обігу не застосовувалась. В серпні 1924 року срібні монети Німецької імперії були офіційно демонетизовані після введення райхсмарки[7]). 1 срібна райхсмарка містила в собі вдвічі менше щирого срібла, ніж марка імперії.
Срібну монету, номіналом в 20 пфенігів, карбували недовго — 1873-1877 роки. Згодом їх замінили на мідно-нікелеві. Після 1903 року 50 пфенігів не карбувалися. У 1905 році їх замінили на ½ марки. При чому їх випускали навіть після закінчення війни і зречення кайзера Вільгельма ІІ в 1919 році[8].
Практично всі реверси 2-, 3- та 5-марочних монет мають однакове зображення герба Німецької імперії. Монети з малим орлом (нім.kleiner Adler) карбувалися до 1888 року включно, а з великим (нім.großer Adler) з 1891 року. У 1889 році єдину срібну монету, номіналом в 5 марок, карбувала лише Саксонія. У 1890 срібні 2-, 3-, 5-марочні монети не карбувалися зовсім. Деякі пам'ятні монети, викарбувані після 1891 року мали зображення орла, яке відрізнялося від стандартних. Зокрема на пруських монетах зразка 1913 року, номіналами в 2 та 3 марки, присвяченій 100-річчю переможній битві під Лейпцигом, був зображеним імперський орел, який атакував змію — символ іноземної інтервенції.
Стандартні реверси
Реверс 5-марочних монет періоду 1871-1888 років. Малий імперський орел з великим Пруським щитом на грудях
Реверс 5-марочних монет періоду 1889-1918 років. Великий імперський орел з малим Пруським щитом на грудях
У 1894 році зі срібла карбувалися монети номіналами: ½, 1, 2, 5 марок.
Література
K. Jaeger, H. Kahnt: Die deutschen Münzen seit 1871. 21. Auflage, Gietl, Regenstauf 2009, ISBN 978-3-86646-521-3
K. Jaeger, H. Kahnt: Deutsches Reichsgesetzblatt Band 1873, Nr. 22, 2001 H. GIETL VERLAG & PUBLIKATIONSSERVICE GMBH MÜNZEN UND MEDAILLEN AG
MICHEL: Münzen-Katalog Deutschland 2009. Schwaneberger, Unterschleißheim 2009, ISBN 978-3-87858-589-3.
P. Arnold, H. Küthmann, D. Steinhilber, D. Faßbender: Großer Deutscher Münzkatalog von 1800 bis heute. Gietl, Regenstauf 2008, ISBN 978-3-86646-035-5.
H. Caspar: Der König rief, und alle, alle kamen: Ein Streifzug durch die Münzgeschichte des deutschen Kaiserreichs 1871 bis 1918. money trend Verlag, Wien 2009, ISBN 978-3-9502268-7-4.
Cuhaj G.S., Michael T., Miller H. Standard Catalog of World Coins 1901—2000. — 40th edition. — Iola: Krause Publications, 2012. — 2301 с. — ISBN 978-1-4402-2962-6.
Das große Münzen-Lexikon. — 1999.
Holtferich C.-L. The monetary unification process in nineteenth-century Germany: relevance and lessons for Europe today // A European Central Bank? Perspectives on monetary unification after ten years of the EMS / edited by Marcello de Secco and Alberto Giovanni. — Cambridge: Cambridge University Press, 1990. — P. 216—243. — ISBN 0-521-37171-6.
Faβbender D. Grosser Deutscher Münzkatalog von 1800 bis heute. — 23. Verlag. — Battenberg: Battenberg Verlag, 2008. — 656 p. — ISBN 9-73-86646-019-5.
Jaeger K. Die deutschen Münzen seit 1871. — 17. Auflage. — Basel: H. GIETL VERLAG & PUBLIKATIONSSERVICE GMBH MÜNZEN UND MEDAILLEN AG, 2001. — 757 p.
Germany // Standard Catalogue of World Paper Money, General Issues — 1368—1960 / edited by George Cuhaj. — 12th edition. — Krause Publications, 2008. — P. 555—560. — 1224 p. — ISBN 978-0-89689-730-4.
Wühle Matthias. Geld- und Währungspolitik der Reichsbank 1875—1914: Der Transformationsprozess der deutschen Geldverfassung. — München, 2011. — ISBN 3-89975-736-X.
.png)
