Список плазунів Франції

Плазуни Франції ?
Франція
Біорегіон
Біогеографічний екорегіон	Голарктика
Екозона	Палеарктика
Місцевість
Континент	Європа
Фауна вищого рангу
За систематикою	плазуни, фауна Франції
За екологією	морська фауна, суходільна фауна
За біогеографією	герпетофауна Європи
Період існування
Геологічний вік	сучасність
Особливості
Видовий обсяг	45 (3 інтродуковані)
Родовий обсяг	30 (2 інтродуковані)
Чужорідні види	Podarcis siculus, Trachemys scripta, Chelydra serpentina

У списку перелічені 45 плазунів (42 автохтонні види та 3 інтродуковані), які мешкають у Франції. Також наведені дані щодо 1 автохтонного зниклого плазуна і 1 виду, дані щодо якого потребують подальшого уточнення. Основою статті став список Французького герпетологічного товариства(інші мови) (фр. Société Herpétologique de France, чи SHF). Термінологія наведена відповідно до списку плазунів Європи від Європейської герпетологічної спілки(інші мови) (лат. Societas Europaea Herpetologica), або просто SEH^[1]. У списку перелічені плазуни виключно європейської частини Франції (материкова частина та Корсика), рептилії заморських територій не враховуються.

У Франції описано 13 видів змій, 20 видів ящірок та 9 видів черепах серед автохтонних рептилій, які групуються по 27 родах, 15 родинах та 2 рядах. Деякі джерела відносять Zamenis scalaris до роду Rhinechis, тому, якщо дотримуватися таких рекомендацій, родів буде 28^[2].

Trachemys scripta, Chelydra serpentina (2 види черепах) та Podarcis sicula (вид ящірки) ще більше розбавляються видове та родове розмаїття герпетофауни країни, доводячи кількість родів до 29 (30), а кількість видів до 45. Вони згадуються як у вище наведеному списку SHF, так і в таких авторитетних джерелах, як Червона книга Франції та INPN (фр. Inventaire National du Patrimoine Naturel) — офіційній пошуковій системі Французького музею історії природи, яка створена для пошуку та аналізу даних, що стосуються живої та неживої природи — і розцінюються як інвазивні види. Також наявні дані щодо інтродукції Testudo graeca. Ще один вид — Acanthodactylus erythrurus — раніше траплявся на теренах країни (до кінця XIX століття), проте у наш час вважається зниклим.

На кількість родів та видів повпливали і таксономічні зміни, які відбулися протягом останніх 15 років. Так, у 2010 та 2013 роках вийшли наукові статті, які на молекулярному рівні довели, що ряд підвидів Anguis fragilis насправді є повноцінними видами^[3][4]. Одним з таких «новачків» стала Anguis veronensis(інші мови), яка збагатила французьку та італійську герпетофауни. Не менш динамічною виявилася ситуація з Natrix natrix. У 2016 вийшла стаття, яка на основі молекулярного аналізу довела, що N.n.astreptophora(інші мови) повинен вважатися окремим видом^[5]. По всій території Франції був поширений підвид звичайного вужа N.n. helvetica(інші мови). У серпні 2017 року світ побачила наукова робота, котра також вказує на те, що цей плазун мусить бути підвищений до видового рівня^[6]. Французьке герпетологічне товариство використовує знахідки цих статей для складання свого списку.

Список

Легенда

Наступні категорії використані для позначення охоронного статусу кожного виду за оцінками МСОП та Європейського Червоного списку:

CR	Critically Endangered	На межі зникнення
EN	Endangered	Під загрозою вимирання
VU	Vulnerable	Уразливий
NT	Near Threatened	Близький до загрозливого стану
LC	Least Concern	У найменшій загрозі

Для більшості плазунів наведений їх статус у ЄЧС (виділений жирним шрифтом — VU, EN, LC, NA). Якщо європейський статус відсутній, то наведено глобальний (звичайним шрифтом — VU, LC, NT). Якщо і такий статус відсутній, то в клітинці стоїть прочерк («-»). Під українською вернакулярною назвою рептилій наведена локальна вернакулярна назва (у випадку Франції — французькою), якщо така існує.

Плазуни

Підтверджені плазуни

Українська назва/Локальна назва	Біноміальна назва	Родина	Ряд	Статус ЄЧС/МСОП	Ареал проживання	Зображення	Примітки
Веретільниця ламка (фр. Orvet fragile)	Anguis fragilis Linnaues, 1758	Anguidae	Squamata	LC	Ящірка поширена на території всієї Франції, окрім Корсики. Також, поки що відсутні дані про її наявність в департаменті Лот і Гаронна. Трапляється в різноманітних біотопах: у лісі, на лісових галявинах та на узліссі, серед чагарників, на гірських луках, поблизу боліт, у парках та садах.		[7][8][9]
(фр. Orvet de Vérone)	Anguis veronensis(інші мови) Pollini(інші мови), 1818			—	У Франції трапляється на крайньому південному сході країни, у департаменті Приморські Альпи. Оселища A. veronensis не сильно відрізняються від оселищ A. fragilis.		[10][11]
Мідянка звичайна (фр. Coronelle lisse)	Coronella austriaca Laurenti, 1768	Colubridae		LC	Змія трапляється по всій Франції, окрім Корсики, Парижу та декількох департаментів на півдні. Їй до вподоби чагарники, ліси, рідколісся, узлісся, скелі, осипи, насипи вздовж колій, у горах її можна побачити на луках та інших відкритих місцинах.		[12][13][14]
Мідянка іспанська (фр. Coronelle girondine)	Coronella girondica (Daudin, 1803)			LC	Змія трапляється на півдні країни, відсутня на Корсиці. Є термофільним видом. На неї можна натрапити у чагарниках, серед рідколісся, у кам'янистих місцинах та серед кам'яних руїн, у садах, виноградниках та на плантаціях.		[15][16][17]
Полоз зелено-жовтий (фр. Couleuvre verte et jaune)	Hierophis viridiflavus (Lacépède, 1789)			LC	Змія трапляється по всій Франції, окрім її північної та північно-східної частин. Еврітопний вид, на який можна натрапити в негустих лісах, у чагарниках, серед кам'яних руїн чи насипів, поблизу річок та у пересохлих річищах, у фруктових садах.		[18][19][20]
(фр. Couleuvre à échelons)	Zamenis scalaris (Schinz, 1822)			LC	Змія мешкає у південно-східній частині країни (окрім Корсики). Надає перевагу теплим місцинам з добре розвинутим рослинним покривом, особливо таким як маквіси та гариги. Також не уникає прибережних місцин та сільськогосподарських полів.		[21][22][23]
Полоз ескулапів (фр. Couleuvre d’Esculape)	Zamenis longissimus (Laurenti, 1768)			LC	Трапляється у центральній та південній частинах країни, не трапляється на Корсиці, у Бретані та півночі країни. Надає перевагу сухим місцинам (рідколіссю та узліссю, зарослим ущелинам, кам'яним руїнам та насипам уздовж доріг, садам та виноградникам).		[24][25][26]
Гекон турецький (фр. Hémidactyle verruqueux)	Hemidactylus turcicus (Linnaeus, 1758)	Gekkonidae		LC	Гекон трапляється на Корсиці та уздовж південно-східного узбережжя країни. Полюбляє теплі сухі місцини, наприклад тріщини серед скель, печери, кам'яні стіни, чагарники, також може зустрічатися в будинках.		[27][28]
Алгіроідес Фіцінгера (фр. Algyroïde de Fitzinger)	Algyroides fitzingeri (Wiegmann, 1834)	Lacertidae		LC	Ендемік Корсики (Франція) та Сардинії (Італія). Полюбляє теплі та сухі місцини, трапляється як у лісах, гаригах та маквісах, так і у місцинах з бідною, або практично відсутньою рослинністю.		[29][30]
(фр. Lézard de Bedriaga)	Archaeolacerta bedriagae(інші мови) (Camerano(інші мови), 1885)			NT	Ендемік Корсики та Сардинії. Як і A. fitzingeri полюбляє теплі місцини, такі як оголені, бідні на рослинність скелясті схили, осипи, рідколісся, але може жити в гаригах та маквісах.		[31][32][33]
(фр. Lézard du Val d’Aran)	Iberolacerta aranica (Arribas(інші мови), 1993)			EN	Зустрічається на самому півдні в Піренеях на території двох гірських масивів: Моберма та Мон-Вольє. Улюблені умови проживання не відрізняються від решти видів Iberolacerta — скелясті виступи, осипи, каміння, тріщини в гірських породах, які розташовані на висоті від 1650 до 2750 метрів.		[34][35][36]
(фр. Lézard d’Aurelio)	Iberolacerta aurelioi(інші мови) (Arribas, 1994)			EN	У Франції ящірка трапляється у Піренеях, уздовж тридцятикілометрового ланцюга гір Монкальм — д'Еста — Медекурб — Трістань — Тумассе — Серрер. Мешкає на висоті 2100 до 2940 метрів, серед скель та каміння.		[37][38][39]
Ящірка піренейська (фр. Lézard de Bonnal)	Iberolacerta bonnali (Lantz(інші мови), 1927)			NT	Ендемік Піреней. Зустрічається на півдні Франції, здебільшого уздовж ланцюга гір Міді-д'Осо — Совгард — Монтегюб на висотах від 1550 до 3144 метрів. Полюбляє осипи, скелясті схили, інші кам'янисті місцини, а також луки.		[40][41][42]
Ящірка прудка (фр. Lézard des souches)	Lacerta agilis Linnaues, 1758			LC	Зустрічається в північно-східній частині країни. Може жити в різноманітних оселищах: у теплих піщаних місцинах, серед рідколісся, на альпійських луках, серед чагарників, поблизу сільськогосподарських угідь.		[43][44]
(фр. Lézard à deux raies)	Lacerta bilineata Daudin, 1802			LC	Окрім ряду північних департаментів, ящірка поширена на території усієї Франції. Мешкає у різноманітних, як сухих, так і вологих оселищах: серед чагарників чи рідколісся, на узліссі та лісових галявинах, поблизу виноградників, уздовж залізничних рейок.		[45][46]
(фр. Lézard catalan)	Podarcis liolepis(інші мови) (Boulenger, 1905)			—	Ареал проживання охоплює південно-східні департаменти країни поблизу кордону з Італією, а також Атлантичні Піренеї. Полюбляє відкриті посушливі місцини, зокрема чагарники, ескарпи, скелі, осипи, збіднені рослинністю схили гір.		[47][48]
Ящірка мурова (фр. Lézard des murailles)	Podarcis muralis (Laurenti, 1768)			LC	Ящірка поширена повсюдно, за винятком Корсики. Оселища відрізняються своїм розмаїттям, оскільки плазун однаково добре почуває себе як в посушливих місцинах, наприклад серед чагарників, кам'яних руїн, виноградників, так і у вологих. Прикладами останніх можуть послужити хвойні та широколисті ліси, лісові галявини, узлісся.		[49][50]
Стінна ящірка італійська (фр. Lézard sicilien)	Podarcis siculus (Rafinesque-Schmaltz, 1810)			LC	Повідомлення про знахідки цього інвазивного виду на Корсиці та в регіонах Вар і Буш-дю-Рон датуються ще кінцем позаминулого століття. Конкурує з P. tiliguerta за життєвий простір на Корсиці.		[51][52] [53]
Стінна ящірка тіренська (фр. Lézard tyrrhénien)	Podarcis tiliguerta (Gmelin, 1789)			LC	Ендемік Корсики (Франція) та Сардинії (Італія). Надає перевагу посушливим місцинам: піщаним пляжам, маквісам, рідколіссю, скелям, сільськогосподарським угіддям. Можна зустріти на висоті до 1800 метрів.		[54][55]
(фр. Psammodrome algire)	Psammodromus algirus (Linnaues, 1758)			LC	Ареал проживання розташований у південно-східній частині країни, за винятком Приморських Альп. Місця проживання доволі різні: піщані морські пляжі, густі посушливі чагарникові місцини на кшталт гариг та маквісів, кам'яні будівлі, фруктові сади, рідколісся.		[56][57]
(фр. Psammodrome d’Edwards)	Psammodromus edwardsianus (Dugès(інші мови), 1829)			—	Трапляється здебільшого в південно-східній частині країни в межах Провансу. Полюбляє теплі місцини з бідною рослинністю, наприклад посушливі поля, піщані та галькові пляжі, може траплятися серед рідколісся, у гаригах та маквісах.		[58][59][60]
Ящірка прикрашена (фр. Lézard ocellé)	Timon lepidus (Daudin, 1802)			NT	Основний ареал проживання — південно-східна частина Франції, хоча трапляється по всій південній частині країни. Проживає у різних біотопах: як серед рідколісся, фруктових садів чи виноградників, так на скелях чи навіть у піщаних місцинах.		[61][62][63]
Ящірка живородна (фр. Lézard vivipareé)	Zootoca vivipara (Lichstein, 1823)			LC	Окрім Корсики та деяких департаментів на заході та на південному сході, поблизу кордону з Італією, ящірка поширена по всій території Франції. Трапляється як на лісових галявин, серед рідколісся та на полях, так і на болотах, у садах, серед вогких чагарників. Надає перевагу вогким місцинам.		[64][65][66]
(фр. Couleuvre astreptophore)	Natrix astreptophora(інші мови)[комент. 1] (Seoane, 1884)	Natricidae		—	Достовірно зустрічається в південно-західній частині країни (департаменти Ар'єж, Східні Піренеї та Од. Хоча надає типову для вужів перевагу вологим місцинам, життєдіяльність виду значно менше залежить від наявності води.		[5][68][69]
(фр. Couleuvre helvétique)	Natrix helvetica(інші мови)[комент. 2] (Lacepède, 1789)			—	Змія зустрічається повсюдно, включно з Корсикою. Полюбляє болота, заплави, різноманітні водойми та інші вологі місцини.		[6][71][72]
Вуж гадюковий (фр. Couleuvre vipérine)	Natrix maura (Linnaeus, 1758)			LC	Змія поширена по всій Франції. Життєдіяльність пов'язана з водоймами, тому часто зустрічається біля озер, струмків, заплав. Надає перевагу прісній воді, втім, не цурається й солонуватої.		[73][74][75]
Гекон стінний (фр. Tarente de Maurétanie)	Tarentola mauritanica (Linnaeus, 1758)	Phyllodactylidae		LC	Ареал проживання — Корсика, усі середземноморські департаменти, Жиронда, Лот і Гаронна, Тарн і Гаронна та Верхня Гаронна. Надає перевагу кам'янистим посушливим місцинам, у тому числі й антропогенним: печерам, скелям, насипам, руїнам тощо.		[76][77]
Ящіркова змія європейська (фр. Couleuvre de Montpellier)	Malpolon monspessulanus (Hermann, 1804)	Psammophiidae		LC	Поширена в південно-східній частині Франції. Найвірогідніше цю змію можна зустріти в посушливих кам'яних чи піщаних місцинах, серед рідких чагарників, зрідка — біля водойм чи у лісі.		[78][79][80]
(фр. Seps strié)	Chalcides striatus (Cuvier, 1829)	Scincidae		LC	Трапляється в усіх середземноморських департаментах, у більшості південних, а також в Приморській Шаранті. Ксерофільний плазун, який полюбляє поля, пасовиська, чагарники, піщані пляжі.		[81][82]
Гекон європейський (фр. Eulepte d’Europe)	Euleptes europaea (Gené(інші мови), 1839)	Sphaerodactylidae		NT	У Франції ящірка трапляється на Корсиці та на крайньому південному сході. Нічний та ксерофільний вид, який майже виключно трапляється у скелястих та кам'янистих місцинах.		[83][84]
Гадюка аспідова (фр. Vipère aspic)	Vipera aspis (Linnaues, 1758)	Viperidae		LC	За винятком Бретані та північного заходу, змія поширена на території всієї країни. Теоретично може пристосуватися до будь-якого типу оселища, однак надає перевагу теплим та навіть посушливим місцинам.		[85][86][87]
Гадюка звичайна (фр. Vipère péliade)	Vipera berus (Linnaues, 1758)			LC	Трапляється на північному заході країни та в її центрі, наявні дані про її проживання в Альпах. Пристосована до життя в різноманітних умовах: в гірській місцевості, в широколистяних та хвойних лісах, серед чагарників, на болотних луках.		[88][89][90]
Гадюка Сеоане (фр. Vipère de Seoane)	Vipera seoanei Lataste, 1879			LC	У Франції змія проживає виключно в гірській місцевості Атлантичних Піреней. Полюбляє як лісові місцини, так і рідколісся, чагарники, пасовища.		[91][92][93]
Гадюка лучна (фр. Vipère d’Orsini)	Vipera ursinii (Bonaparte, 1835)			VU	Рідкісна змія, чий єдиний підвид U. ursinii ursinii трапляється на південному сході країни поблизу кордону з Італією. Здебільшого уникає густих заростей, полюбляє скелі та інші кам'янисті місцини, рідкі чагарники.		[94][95][96]
Каретта звичайна (фр. Tortue caouanne)	Caretta caretta (Linnaues, 1758)	Cheloniidae	Testudines	VU	Поширена поблизу усього середземноморського узбережжя. Біля атлантичного узбережжя не трапляється у його північній частині. Гнізда з яйцями трапляються не часто, проте у 2002 поблизу Порто-Веккіо та у 2006 поблизу Сен-Тропе були задокументовані знахідки гнізд.		[97][98][99]
Морська черепаха зелена (фр. Tortue franche)	Chelonia mydas (Linnaues, 1758)			EN	Вид, котрий рідко трапляється поблизу середземноморського та атлантичного берегів. Дані, які б підтверджували факт гніздування, не опубліковані.		[100][101] [102]
Бісса справжня (фр. Tortue caret)	Eretmochelys imbricata (Linnaues, 1766)			CR	У територіальних водах Франції вид трапляється вкрай рідко. Поодинокі реєстрації трапляються поблизу узбережжя департаментів Вар та Приморські Альпи. Дані щодо гніздування відсутні.		[103][104] [105]
(фр. Tortue de Kemp)	Lepidochelys kempii Garmann(інші мови), 1880			CR	Вкрай рідко зустрічається у територіальних водах. Здебільшого реєструється поблизу атлантичних берегів країни. Щодо середземноморського узбережжя, то підтверджено її знахідки поблизу Еро. Дані щодо відкладання яєць відсутні.		[106][107] [108]
(фр. Tortue olivâtre)	Lepidochelys olivacea (Eschscholtz, 1829)			VU	Дуже рідко трапляється у водах Франції. Достовірні дані щодо реєстрації стосуються узбережжя Приморської Шаранти. Дані щодо відкладання яєць відсутні.		[106][109] [110]
Черепаха кайманова (фр. Tortue serpentine)	Chelydra serpentina (Linnaues, 1758)	Chelydridae		LC	Трапляється нерівномірно по всій Франції (близько 30 департаментів), у тому числі й на Корсиці. У деяких місцевостях популяції черепахи були здатні до самовідтворення. Конкурент щодо ресурсів та житла щодо місцевих автохтонних видів.		[111][112] [113]
Шкіряста черепаха єдина (фр. Tortue Luth)	Dermochelys coriacea (Vandelli, 1761)	Dermochelyidae		VU	Зрідка, однак регулярно, з'являється у середземноморських водах країни, вкрай рідко — в атлантичних. Дані щодо відкладання яєць відсутні, така ситуація малоймовірна.		[106][114] [115]
Черепаха іберійська (фр. Emyde lépreuse)	Mauremys leprosa (Schweigger(інші мови), 1812)	Geoemydidae		VU	Трапляється на півдні країни в районі річок Бейорі, Тек, Аглі. Найбільше полюбляє глибокі спокійні кам'янисті ділянки річок, однак також трапляється на болотах, біля струмків з рясною рослинністю, в ставках та в іригаційних каналах.		[116][117] [118]
Черепаха болотна (фр. Cistude d’Europe)	Emys orbicularis (Linnaeus, 1758)	Emydidae		NT	Трапляється в центрі та півдні країни (найбільше на південному заході), а також на Корсиці, відсутня в Бретані та на півночі. Надає перевагу прісноводним або солонуватим водоймам зі слабкою течією, або взагалі без неї: болотам, ставкам, озерам, нестрімким річкам.		[119][120]
Червоновуха черепаха звичайна (фр. Trachémyde écrite)	Trachemys scripta (Thunberg in Schoepff, 1792)			LC	Знахідки черепах по всій країні. У багатьох районах утворює популяції, які здатні до репродукції. Витісняє автохтонні види черепах (E. orbicularis та M. leprosa), оскільки мешкає в ідентичних біотопах.		[121][122] [123][124]
Черепаха балканська (фр. Tortue d’Hermann)	Testudo hermanni Gmelin, 1789	Testudinidae		NT	Черепаху можна зустріти в Провансі неподалік Маврських гір та масиву Естерель та на Корсиці. Оселищами виступають гариги, маквіси, ліси та інші посушливі прибережні біотопи.		[125][126]

Зниклі плазуни та ті, що потребують уточнення

   Потребує уточнення

   Зниклий

Українська назва/Локальна назва	Біноміальна назва	Родина	Ряд	Статус МСОП	Пояснення	Зображення	Примітки
Ящірка червонохвоста фр. Acanthodactyle commun	Acanthodactylus erythrurus (Schinz, 1833)	Lacertidae	Squamata	LC	Автохтонний для Франції вид, який траплявся на півдні країни до кінця XIX століття.		[127][128]
Черепаха середземноморська (фр. Tortue grecque)	Testudo graeca Linnaues, 1758	Testudinidae	Testudines	VU	Наявні дані про постійні знахідки у дикій природі в Нор — Пар-де-Кале, в південно-західній частині країни, Приморській Шаранті, Жиронді та Дордонь. Деякі популяції здатні до самовідтворення.		[129][130] [131]

Коментарі

1. Раніше був підвидом N. natrix, однак молекулярні дослідження та морфологічні особливості дозволили підняти систематичний ранг змії до виду^[67].
2. Довгий час змія вважалась підвидом N. natrix, однак генетичні та більш детальні морфологічні дослідження дали змогу підняти її до видового рангу^[70].

Примітки

1. Jeroen Speybroeck, Wouter Beukema, Christophe Dufresnes, Uwe Fritz, Daniel Jablonski, Petros Lymberakis, Iñigo Martínez-Solano, Edoardo Razzetti, Melita Vamberger, Miguel Vences, Judit Vörös, Pierre-André Crochet (2020). Species list of the European herpetofauna – 2020 update by the Taxonomic Committee of the Societas Europaea Herpetologica. Amphibia-Reptilia (англ.) : 1—51. doi:10.1163/15685381-bja10010. Архів оригіналу за 8 травня 2020. Процитовано 30 липня 2021. {{cite journal}}: Недійсний |url-status=no (довідка)
2. D. Salvi, J. Mendes, S. Carranza, D. J. Harris (2018). Evolution, biogeography and systematics of the western Palaearctic Zamenis ratsnakes. Zoologica Scripta. 47: 441—461. doi:10.1111/zsc.12295.(англ.)
3. Gvoždík V., Jandzik D., Lymberakis P. та ін. (2010). Slow worm, Anguis fragilis (Reptilia: Anguidae) as a species complex: Genetic structure reveals deep divergences (PDF). Molecular Phylogenetics and Evolution. 55: 460—472. doi:10.1016/j.ympev.2010.01.007. Архів (PDF) оригіналу за 2 серпня 2015. {{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка)(англ.)
4. Gvoždík V., Benkovský N., Crottini A. та ін. (2013). An ancient lineage of slow worms, genus Anguis (Squamata: Anguidae), survived in the Italian Peninsula. Molecular Phylogenetics and Evolution. 69: 1077—1092. doi:10.1016/j.ympev.2013.05.004. {{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка)(англ.)
5. Felix Pokrant, Carolin Kindler, Martin Ivanov, Marc Cheylan, Philippe Geniez, Wolfghang Böhme and Uwe Fritz (2016). Integrative taxonomy provides evidence for the species status of the Ibero-Maghrebian grass snake Natrix astreptophora. Biological Journal of the Linnean Society (англ.) . 118 (4): 873—888. doi:10.1111/bij.12782.
6. Carolin Kindler, Maxime Chèvre, Sylvain Ursenbacher, Wolfgang Böhme, Axel Hille, Daniel Jablonski, Melita Vamberger & Uwe Fritz (2017). Hybridization patterns in two contact zones of grass snakes reveal a new Central European snake species. Scientific Reports (англ.) . 7: 1—12. doi:10.1038/s41598-017-07847-9. Архів оригіналу за 1 вересня 2020. Процитовано 17 березня 2018. {{cite journal}}: Недійсний |url-status=no (довідка)
7. Orvet Fragile (Anguis fragilis) (фран.) . Serpentes de France. Архів оригіналу за 23 липня 2016. Процитовано 23 липня 2016.
8. Anguis fragilis Linnaeus, 1758 (фран.) . INPN. Архів оригіналу за 23 липня 2016. Процитовано 23 липня 2016.
9. Agasyan, A., Avci, A., Tuniyev, B., Crnobrnja-Isailović, J., Lymberakis, P., Andrén, C., Cogălniceanu, D., Wilkinson, J., Ananjeva, N.B., Üzüm, N., Orlov, N.L., Podloucky, R., Tuniyev, S., Kaya, U., Nettmann, H.K., Böhme, W., Sterijovski, B., Vogrin, M., Corti, C., Pérez Mellado, V., Sá-Sousa, P., Cheylan, M., Pleguezuelos, J., Tok, V., Sindaco, R., Borczyk, B. & Schmidt, B. Anguis fragilis (англ.) . МСОП. Архів оригіналу за 17 квітня 2016. Процитовано 23 липня 2016. {{cite web}}: Недійсний |url-status=yes (довідка)
10. Gvoždík V., Benkovský N., Crottini A., Bellati A., Moravec J., Romano A., Sacchi R., Jandzik D. (2013). An ancient lineage of slow worms, genus Anguis (Squamata: Anguidae), survived in the Italian Peninsula. Molecular Phylogenetics and Evolution. 69 (3): 1077—1092. doi:10.1016/j.ympev.2013.05.004.
11. Anguis veronensis Pollini, 1818 (фран.) . INPN. Архів оригіналу за 23 липня 2016. Процитовано 23 липня 2016.
12. Couleuvre lisse ou Coronelle lisse (Coronella austriaca) (фран.) . Serpentes de France. Архів оригіналу за 24 липня 2016. Процитовано 24 липня 2016.
13. Coronella austriaca Laurenti, 1768 (фран.) . INPN. Архів оригіналу за 24 липня 2016. Процитовано 24 липня 2016.
14. Jelka Crnobrnja Isailovic, Rastko Ajtic, Milan Vogrin, Claudia Corti, Valentin Pérez Mellado, Paulo Sá-Sousa, Marc Cheylan, Juan Pleguezuelos, Alexander Westerström, Cornelius C. De Haan, Varol Tok, Bartosz Borczyk, Bogoljub Sterijovski, Benedikt Schmidt. Coronella austriaca (англ.) . МСОП. Архів оригіналу за 19 червня 2015. Процитовано 24 липня 2016. {{cite web}}: Недійсний |url-status=yes (довідка)
15. Couleuvre girondine ou Coronelle girondine (Coronella girondica) (фран.) . Serpentes de France. Архів оригіналу за 23 липня 2016. Процитовано 23 липня 2016.
16. Coronella girondica (Daudin, 1803) (фран.) . INPN. Архів оригіналу за 23 липня 2016. Процитовано 23 липня 2016.
17. Paulo Sá-Sousa, Valentin Pérez-Mellado, Claudia Corti, Roberto Sindaco, Antonio Romano, Iñigo Martínez-Solano. Coronella girondica (англ.) . МСОП. Архів оригіналу за 17 серпня 2016. Процитовано 23 липня 2016. {{cite web}}: Недійсний |url-status=yes (довідка)
18. Couleuvre verte et jaune (Hierophis viridiflavus) (фран.) . Serpentes de France. Архів оригіналу за 23 липня 2016. Процитовано 26 липня 2016.
19. Hierophis viridiflavus (Lacepède, 1789) (фран.) . INPN. Архів оригіналу за 26 липня 2016. Процитовано 23 липня 2016.
20. Milan Vogrin, Claudia Corti, Valentin Pérez Mellado, Paulo Sá-Sousa, Marc Cheylan, Juan M. Pleguezuelos, Andreas Meyer, Benedikt Schmidt, Roberto Sindaco, Antonio Romano, Iñigo Martínez-Solano. Hierophis viridiflavus (англ.) . МСОП. Архів оригіналу за 17 серпня 2016. Процитовано 26 липня 2016. {{cite web}}: Недійсний |url-status=yes (довідка)
21. Couleuvre à échelons (Rhinechis scalaris) (фран.) . Serpentes de France. Архів оригіналу за 19 березня 2017. Процитовано 19 березня 2017.
22. Zamenis scalaris (Schinz, 1822) (фран.) . INPN. Архів оригіналу за 19 березня 2017. Процитовано 19 березня 2017.
23. Juan M. Pleguezuelos, Paulo Sá-Sousa, Valentin Pérez-Mellado, Rafael Marquez, Marc Cheylan, Claudia Corti, Iñigo Martínez-Solano. Rhinechis scalaris (англ.) . МСОП. Архів оригіналу за 20 березня 2017. Процитовано 19 березня 2017. {{cite web}}: Недійсний |url-status=no (довідка)
24. Couleuvre d'esculape (Zamenis longissimus) (фран.) . Serpentes de France. Архів оригіналу за 27 березня 2017. Процитовано 27 березня 2017.
25. Zamenis longissimus (Laurenti, 1768) (фран.) . INPN. Архів оригіналу за 25 березня 2017. Процитовано 19 березня 2017.
26. Zamenis longissimus (англ.) . МСОП. Архів оригіналу за 27 вересня 2015. Процитовано 25 березня 2017. {{cite web}}: Недійсний |url-status=yes (довідка)
27. Hemidactylus turcicus (Linnaeus, 1758) (фран.) . INPN. Архів оригіналу за 27 березня 2017. Процитовано 27 березня 2017.
28. Aram Agasyan, Aziz Avci, Boris Tuniyev, Jelka Crnobrnja Isailovic, Petros Lymberakis, Claes Andrén, Dan Cogalniceanu, John Wilkinson, Natalia Ananjeva, Nazan Üzüm, Nikolai Orlov, Richard Podloucky, Sako Tuniyev, Uğur Kaya, Milan Vogrin, Claudia Corti, Valentin Pérez Mellado, Paulo Sá-Sousa, Marc Cheylan, Juan Pleguezuelos, Sherif Baha El Din, C. Varol Tok. Hemidactylus turcicus (англ.) . МСОП. Архів оригіналу за 4 жовтня 2015. Процитовано 27 березня 2017. {{cite web}}: Недійсний |url-status=yes (довідка)
29. Algyroides fitzingeri (Wiegmann, 1834) (фран.) . INPN. Архів оригіналу за 27 березня 2017. Процитовано 27 березня 2017.
30. Claudia Corti, Marc Cheylan, Roberto Sindaco, Antonio Romano. Algyroides fitzingeri (англ.) . МСОП. Архів оригіналу за 28 березня 2017. Процитовано 27 березня 2017. {{cite web}}: Недійсний |url-status=yes (довідка)
31. Archaeolacerta bedriagae (Camerano, 1885) (фран.) . INPN. Архів оригіналу за 7 квітня 2017. Процитовано 7 квітня 2017.
32. Claudia Corti, Marc Cheylan, Roberto Sindaco, Antonio Romano, Patrick Haffner. Archaeolacerta bedriagae (англ.) . МСОП. Архів оригіналу за 8 квітня 2017. Процитовано 27 березня 2017. {{cite web}}: Недійсний |url-status=yes (довідка)
33. Bedriaga’s rock lizard (Archaeolacerta bedriagae) (англ.) . Wildscreen ARKive. Архів оригіналу за 7 квітня 2017. Процитовано 7 квітня 2017. [Архівовано 2017-04-07 у Wayback Machine.]
34. Pottier, 2008, с. 68-70.
35. Iberolacerta aranica (Arribas, 1993) (фран.) . INPN. Архів оригіналу за 27 липня 2016. Процитовано 15 березня 2018.
36. Valentin Pérez-Mellado, Marc Cheylan, Iñigo Martínez-Solano. Iberolacerta aurelioi (англ.) . МСОП. Архів оригіналу за 17 серпня 2016. Процитовано 15 березня 2018. {{cite web}}: Недійсний |url-status=yes (довідка)
37. Pottier, 2008, с. 70-71.
38. Iberolacerta aurelioi (Arribas, 1994) (фран.) . INPN. Архів оригіналу за 27 липня 2016. Процитовано 27 липня 2016.
39. Valentin Pérez-Mellado, Marc Cheylan, Iñigo Martínez-Solano. Iberolacerta aurelioi (англ.) . МСОП. Архів оригіналу за 17 серпня 2016. Процитовано 27 липня 2016. {{cite web}}: Недійсний |url-status=yes (довідка)
40. Pottier, 2008, с. 72-73.
41. Iberolacerta bonnali (Lantz, 1927) (фран.) . INPN. Архів оригіналу за 3 березня 2017. Процитовано 3 березня 2017.
42. Valentin Pérez-Mellado, Marc Cheylan, Iñigo Martínez-Solano. Iberolacerta bonnali (англ.) . МСОП. Архів оригіналу за 4 березня 2017. Процитовано 3 березня 2016. {{cite web}}: Недійсний |url-status=yes (довідка)
43. Lacerta agilis Linnaues, 1758 (фран.) . INPN. Архів оригіналу за 15 березня 2018. Процитовано 15 березня 2018.
44. Aram Agasyan, Aziz Avci, Boris Tuniyev, Petros Lymberakis, Claes Andrén, Dan Cogalniceanu, John Wilkinson, Natalia Ananjeva, Nazan Üzüm, Nikolai Orlov, Richard Podloucky, Sako Tuniyev, Uğur Kaya, Jelka Crnobrnja Isailovic, Milan Vogrin, Claudia Corti, Valentin Pérez Mellado, Paulo Sá-Sousa, Marc Cheylan, Juan Pleguezuelos, Martin Kyek, Alexander Westerström, Hans Konrad Nettmann, Bartosz Borczyk, Bogoljub Sterijovski, Benedikt Schmidt. Lacerta agilis (англ.) . МСОП. Архів оригіналу за 27 вересня 2015. Процитовано 15 березня 2018. {{cite web}}: Недійсний |url-status=yes (довідка)
45. Lacerta bilineata Daudin, 1802 (фран.) . INPN. Архів оригіналу за 23 березня 2017. Процитовано 23 березня 2017.
46. Valentin Pérez-Mellado, Marc Cheylan, Philippe Geniez, Hans Konrad Nettmann, Benedikt Schmidt, Richard Podloucky, Roberto Sindaco, Antonio Romano. Lacerta bilineata (англ.) . МСОП. Архів оригіналу за 21 березня 2016. Процитовано 23 березня 2016. {{cite web}}: Недійсний |url-status=yes (довідка)
47. Pottier, 2008, с. 80-81.
48. Podarcis liolepis (Boulenger, 1905) (фран.) . INPN. Архів оригіналу за 16 березня 2018. Процитовано 16 березня 2018.
49. Podarcis muralis (Laurenti, 1768) (фран.) . INPN. Архів оригіналу за 16 березня 2018. Процитовано 16 березня 2018.
50. Wolfgang Böhme, Valentin Pérez-Mellado, Marc Cheylan, Hans Konrad Nettmann, László Krecsák, Bogoljub Sterijovski, Benedikt Schmidt, Petros Lymberakis, Richard Podloucky, Roberto Sindaco, Aziz Avci. Podarcis muralis (англ.) . МСОП. Архів оригіналу за 27 вересня 2015. Процитовано 16 березня 2018. {{cite web}}: Недійсний |url-status=yes (довідка)
51. Podarcis siculus (франц.) . Centre de Ressources Espèces Exotiques Envahissantes. Архів оригіналу за 8 жовтня 2019. Процитовано 8 жовтня 2019. [Архівовано 2019-10-08 у Wayback Machine.]
52. Podarcis siculus (Rafinesque Schmaltz, 1810) (франц.) . INPN. Архів оригіналу за 8 жовтня 2019. Процитовано 8 жовтня 2019.
53. Jelka Crnobrnja Isailovic, Milan Vogrin, Claudia Corti, Valentin Pérez Mellado, Paulo Sá-Sousa, Marc Cheylan, Juan Pleguezuelos, Roberto Sindaco, Antonio Romano, Jelka Crnobrnja Isailovic, Aziz Avci. Podarcis siculus (англ.) . Архів оригіналу за 8 жовтня 2019. Процитовано 8 жовтня 2019. {{cite web}}: Недійсний |url-status=yes (довідка)
54. Podarcis tiliguerta (Gmelin, 1789) (фран.) . INPN. Архів оригіналу за 16 березня 2018. Процитовано 16 березня 2018.
55. Marc Cheylan, Claudia Corti, Roberto Sindaco, Antonio Romano. Podarcis tiliguerta (англ.) . МСОП. Архів оригіналу за 17 березня 2018. Процитовано 16 березня 2018. {{cite web}}: Недійсний |url-status=yes (довідка)
56. Psammodromus algirus (Linnaeus, 1758) (фран.) . INPN. Архів оригіналу за 6 серпня 2019. Процитовано 6 серпня 2019.
57. Mateo, J.A., Cheylan, M., Nouira, M.S., Joger, U., Sá-Sousa, P., Pérez Mellado, V., Martinez Solano, I. & Sindaco, R. Psammodromus algirus (англ.) . МСОП. Архів оригіналу за 15 травня 2019. Процитовано 6 серпня 2019. {{cite web}}: Недійсний |url-status=yes (довідка)
58. Psammodromus edwarsianus (An. Dugès, 1829) (фран.) . INPN. Архів оригіналу за 17 березня 2018. Процитовано 17 березня 2018.
59. Psammodromus edwarsianus (DUGÈS, 1829) (англ.) . Lacerta. Архів оригіналу за 17 березня 2018. Процитовано 17 березня 2018.
60. Psammodromus edwarsianus (нім.) . BPO-Natura. Архів оригіналу за 17 березня 2018. Процитовано 17 березня 2018. [Архівовано 2018-03-17 у Wayback Machine.]
61. Timon lepidus (Daudin, 1802) (фран.) . INPN. Архів оригіналу за 11 серпня 2019. Процитовано 11 серпня 2019.
62. Renet J, Deso G, Gerriet O, Diebolt S, Marchand MA, Tatin L (2018). L’occurrence du Lézard ocellé Timon lepidus (Daudin, 1802) (Sauria, Lacertidae) en altitude est-elle sporadique ? Le cas du sud-est des Alpes françaises. Naturae. 1: 1—13. Архів оригіналу за 11 серпня 2019. Процитовано 11 серпня 2019.
63. Juan M. Pleguezuelos, Paulo Sá-Sousa, Valentin Pérez-Mellado, Rafael Marquez, Marc Cheylan, Claudia Corti, Iñigo Martínez-Solano. Timon lepidus (англ.) . МСОП. Архів оригіналу за 1 червня 2020. Процитовано 11 серпня 2019. {{cite web}}: Недійсний |url-status=yes (довідка)
64. J. Bleu, B. Heulin, C. Haussy, S. Meylan & M. Massot (2012). Experimental evidence of early costs of reproduction in conspecific viviparous and oviparous lizards. Journal of Evolutionary Biology (англ.) . 25 (7): 1264—1274. doi:10.1111/j.1420-9101.2012.02518.x. Архів оригіналу за 13 березня 2017. Процитовано 12 березня 2017. {{cite journal}}: Недійсний |url-status=no (довідка)
65. Zootoca vivipara (Lichtenstein, 1823) (фран.) . INPN. Архів оригіналу за 12 березня 2017. Процитовано 12 березня 2017.
66. Aram Agasyan, Aziz Avci, Boris Tuniyev, Jelka Crnobrnja Isailovic, Petros Lymberakis, Claes Andrén, Dan Cogalniceanu, John Wilkinson, Natalia Ananjeva, Nazan Üzüm, Nikolai Orlov, Richard Podloucky, Sako Tuniyev, Uğur Kaya, Wolfgang Böhme, Hans Konrad Nettmann, Jelka Crnobrnja Isailovic, Ulrich Joger, Marc Cheylan, Valentin Pérez-Mellado, Bartosz Borczyk, Bogoljub Sterijovski, Alexander Westerström, Benedikt Schmidt. Zootoca vivipara (англ.) . МСОП. Архів оригіналу за 2 жовтня 2015. Процитовано 12 березня 2016. {{cite web}}: Недійсний |url-status=yes (довідка)
67. Felix Pokrant, Carolin Kindler, Martin Ivanov, Marc Cheylan, Philippe Geniez, Wolfgang Böhme, Uwe Fritz (2016). Integrative taxonomy provides evidence for the species status of the Ibero-Maghrebian grass snake Natrix astreptophora. Biological Journal of the Linnean Society. 118 (4): 873—888. doi:10.1111/bij.12782. Архів оригіналу за 13 жовтня 2019. Процитовано 7 жовтня 2019. {{cite journal}}: Недійсний |url-status=no (довідка)
68. Natrix astreptophora: Neue Ringelnatter-Art in Europa entdeckt - derstandard.at/2000031655870/Natrix-astreptophora-Neue-Ringelnatter-Art-in-Europa-entdeckt (нім.) . Der Standart. Архів оригіналу за 17 березня 2018. Процитовано 17 березня 2018.
69. Natrix astreptophora (Seoane, 1884) (фран.) . INPN. Архів оригіналу за 17 березня 2018. Процитовано 17 березня 2018.
70. Carolin Kindler, Maxime Chèvre, Sylvain Ursenbacher, Wolfgang Böhme, Axel Hille, Daniel Jablonski, Melita Vamberger, Uwe Fritz (2017). Hybridization patterns in two contact zones of grass snakes reveal a new Central European snake species (PDF). Scientific Reports. 7 (1). doi:10.1038/s41598-017-07847-9. Архів оригіналу (PDF) за 1 вересня 2020. Процитовано 7 жовтня 2019. {{cite journal}}: Недійсний |url-status=no (довідка)
71. Natrix helvetica (Lacepède, 1789) (фран.) . INPN. Архів оригіналу за 17 березня 2018. Процитовано 17 березня 2018.
72. Révision de la taxinomie de la couleuvre à collier (франц.) . Société herpétologique de France. Архів оригіналу за 17 березня 2018. Процитовано 17 березня 2018.
73. Natrix maura (Linnaeus, 1758) (фран.) . INPN. Архів оригіналу за 15 березня 2018. Процитовано 15 березня 2018.
74. La couleuvre vipérine (Natrix maura) (фран.) . Serpentes de France. Архів оригіналу за 15 березня 2018. Процитовано 15 березня 2018.
75. Jose Antonio Mateo Miras, Marc Cheylan, M. Saïd Nouira, Ulrich Joger, Paulo Sá-Sousa, Valentin Pérez-Mellado, Benedikt Schmidt, Andreas Meyer, Roberto Sindaco, Antonio Romano, Iñigo Martínez-Solano. Natrix maura (англ.) . МСОП. Архів оригіналу за 16 березня 2018. Процитовано 15 березня 2018. {{cite web}}: Недійсний |url-status=yes (довідка)
76. Tarentola mauritanica (Linnaeus, 1758) (фран.) . INPN. Архів оригіналу за 9 серпня 2019. Процитовано 9 серпня 2019.
77. Milan Vogrin, Claudia Corti, Valentin Pérez Mellado, Paulo Sá-Sousa, Marc Cheylan, Juan Pleguezuelos, Sherif Baha El Din, Iñigo Martínez-Solano. Tarentola mauritanica (англ.) . МСОП. Архів оригіналу за 11 липня 2019. Процитовано 9 серпня 2019. {{cite web}}: Недійсний |url-status=yes (довідка)
78. Malpolon monspessulanus (Hermann, 1804) (фран.) . INPN. Архів оригіналу за 12 серпня 2019. Процитовано 12 серпня 2019.
79. La couleuvre de Montpellier (Malpolon monspessulanus) (фран.) . Serpentes-Cheloniophilie. Архів оригіналу за 12 серпня 2019. Процитовано 12 серпня 2019.
80. Iñigo Martínez-Solano, Claudia Corti, Valentin Pérez Mellado, Paulo Sá-Sousa, Juan M. Pleguezuelos, Marc Cheylan. Malpolon monspessulanus (англ.) . МСОП. Архів оригіналу за 12 серпня 2019. Процитовано 12 серпня 2019. {{cite web}}: Недійсний |url-status=yes (довідка)
81. Chalcides striatus (Cuvier, 1829) (франц.) . INPN. Архів оригіналу за 11 серпня 2019. Процитовано 11 серпня 2019.
82. Pleguezuelos, J., Sá-Sousa, P., Pérez Mellado, V., Márquez, R., Cheylan, M., Martinez Solano, I., Sindaco, R. & Romano, A. Chalcides striatus (англ.) . МСОП. Архів оригіналу за 21 червня 2019. Процитовано 11 серпня 2019. {{cite web}}: Недійсний |url-status=yes (довідка)
83. Euleptes europaea (Gené, 1839) (франц.) . INPN. Архів оригіналу за 15 лютого 2016. Процитовано 23 серпня 2019.
84. Claudia Corti, Marc Cheylan, Philippe Geniez, Roberto Sindaco, Antonio Romano. Euleptes europaea (англ.) . МСОП. Архів оригіналу за 23 серпня 2019. Процитовано 23 серпня 2019. {{cite web}}: Недійсний |url-status=yes (довідка)
85. Vipera aspis (Linnaeus, 1758) (франц.) . INPN. Архів оригіналу за 2 жовтня 2019. Процитовано 2 жовтня 2019.
86. Vipère aspic (франц.) . Serpents de France. Архів оригіналу за 2 жовтня 2019. Процитовано 2 жовтня 2019.
87. Claudia Corti, Juan M. Pleguezuelos, Valentin Pérez-Mellado, Rafael Marquez, Marc Cheylan, Philippe Geniez, Ulrich Joger, Hans Konrad Nettmann, Benedikt Schmidt, Andreas Meyer, Roberto Sindaco, Antonio Romano, Iñigo Martínez-Solano. Vipera aspis (англ.) . МСОП. Архів оригіналу за 21 червня 2019. Процитовано 2 жовтня 2019. {{cite web}}: Недійсний |url-status=yes (довідка)
88. Vipera berus (Linnaeus, 1758) (франц.) . INPN. Архів оригіналу за 3 жовтня 2019. Процитовано 3 жовтня 2019.
89. Viper Péliade (франц.) . Serpents de France. Архів оригіналу за 3 жовтня 2019. Процитовано 3 жовтня 2019.
90. Jelka Crnobrnja Isailovic, Milan Vogrin, Claudia Corti, Paulo Sá-Sousa, Marc Cheylan, Juan M. Pleguezuelos, Ljiljana Tomović, Bogoljub Sterijovski, Ulrich Joger, A. Westerström, Bartosz Borczyk, Benedikt Schmidt, Andreas Meyer, Roberto Sindaco, Dušan Jelić. Vipera berus (англ.) . МСОП. Архів оригіналу за 22 грудня 2019. Процитовано 3 жовтня 2019. {{cite web}}: Недійсний |url-status=yes (довідка)
91. Vipera seoanei (Lataste, 1879) (франц.) . INPN. Архів оригіналу за 7 жовтня 2019. Процитовано 7 жовтня 2019.
92. Vipère de Seoane ou Vipère des Pyrénées (франц.) . Serpents de France. Архів оригіналу за 7 жовтня 2019. Процитовано 7 жовтня 2019.
93. Juan M. Pleguezuelos, Paulo Sá-Sousa, Valentin Pérez-Mellado, Rafael Marquez, Marc Cheylan, Philippe Geniez, Iñigo Martínez-Solano. Vipera seoanei (англ.) . МСОП. Архів оригіналу за 10 липня 2019. Процитовано 7 жовтня 2019. {{cite web}}: Недійсний |url-status=yes (довідка)
94. Vipera ursinii (Bonaparte, 1835) (франц.) . INPN. Архів оригіналу за 7 жовтня 2019. Процитовано 7 жовтня 2019.
95. Orsini's Viper (франц.) . Serpents de France. Архів оригіналу за 7 жовтня 2019. Процитовано 7 жовтня 2019.
96. Ulrich Joger, Jelka Crnobrnja Isailovic, Milan Vogrin, Claudia Corti, Bogoljub Sterijovski, Alexander Westerström, László Krecsák, Valentin Pérez Mellado, Paulo Sá-Sousa, Marc Cheylan, Juan M. Pleguezuelos, Roberto Sindaco. Vipera ursinii (англ.) . МСОП. Архів оригіналу за 27 січня 2016. Процитовано 7 жовтня 2019. {{cite web}}: Недійсний |url-status=no (довідка)
97. Casale et Margaritoulis, 2010, с. 77-78.
98. Caretta caretta (Linnaeus, 1758) (фран.) . INPN. Архів оригіналу за 9 квітня 2017. Процитовано 9 квітня 2017.
99. Casale, P. & Tucker, A.D. Caretta caretta (англ.) . МСОП. Архів оригіналу за 25 вересня 2019. Процитовано 9 квітня 2017. {{cite web}}: Недійсний |url-status=yes (довідка)
100. Casale et Margaritoulis, 2010, с. 78-79.
101. Chelonia mydas (Linnaeus, 1758) (фран.) . INPN. Архів оригіналу за 16 березня 2018. Процитовано 16 березня 2018.
102. Seminoff, J.A. Chelonia mydas (англ.) . МСОП. Архів оригіналу за 9 серпня 2019. Процитовано 16 березня 2018. {{cite web}}: Недійсний |url-status=yes (довідка)
103. Casale et Margaritoulis, 2010, с. 77.
104. Eretmochelys imbricata (Linnaeus, 1766) (фран.) . INPN. Архів оригіналу за 16 березня 2017. Процитовано 16 березня 2018.
105. Mortimer, J.A., Donnelly, M. Eretmochelys imbricata (англ.) . МСОП. Архів оригіналу за 9 серпня 2019. Процитовано 16 березня 2018. {{cite web}}: Недійсний |url-status=yes (довідка)
106. Casale et Margaritoulis, 2010, с. 79.
107. Lepidochelys kempii (Garman, 1880) (фран.) . INPN. Архів оригіналу за 16 березня 2017. Процитовано 16 березня 2018.
108. Wibbels, T. & Bevan, E. Lepidochelys kempii (англ.) . МСОП. Архів оригіналу за 9 серпня 2019. Процитовано 16 березня 2018. {{cite web}}: Недійсний |url-status=yes (довідка)
109. Lepidochelys olivacea (Eschscholtz, 1829) (фран.) . INPN. Архів оригіналу за 16 березня 2017. Процитовано 16 березня 2018.
110. Abreu-Grobois, A., Plotkin, P. Lepidochelys olivacea (англ.) . МСОП. Архів оригіналу за 31 травня 2018. Процитовано 16 березня 2018. {{cite web}}: Недійсний |url-status=yes (довідка)
111. Chelydra serpentines (франц.) . Centre de Ressources Espèces Exotiques Envahissantes. Архів оригіналу за 9 жовтня 2019. Процитовано 9 жовтня 2019. [Архівовано 2019-10-09 у Wayback Machine.]
112. Chelydra serpentina (Linnaeus, 1758) (франц.) . INPN. Архів оригіналу за 9 жовтня 2019. Процитовано 9 жовтня 2019.
113. van Dijk, P.P. Chelydra serpentina (англ.) . Архів оригіналу за 9 липня 2019. Процитовано 9 жовтня 2019. {{cite web}}: Недійсний |url-status=yes (довідка)
114. Dermochelys coriacea (Vandelli, 1761) (фран.) . INPN. Архів оригіналу за 13 серпня 2019. Процитовано 13 серпня 2019.
115. Wallace, B.P., Tiwari, M. & Girondot, M. Dermochelys coriacea (англ.) . МСОП. Архів оригіналу за 3 липня 2019. Процитовано 13 серпня 2019. {{cite web}}: Недійсний |url-status=yes (довідка)
116. Albert Bertolero, Stephen D. Busack (2017). auremys leprosa (Schoepff in Schweigger 1812) –Mediterranean Pond Turtle, Spanish Terrapin, Mediterranean Stripe-necked Terrapin (PDF). Chelonian Research Monographs. 5: 101—107. doi:10.3854/crm.7.checklist.atlas.v8.2017. Архів оригіналу (PDF) за 1 вересня 2020. Процитовано 7 жовтня 2019. {{cite journal}}: Недійсний |url-status=no (довідка)
117. Mauremys leprosa (Schweigger, 1812) (фран.) . INPN. Архів оригіналу за 7 жовтня 2019. Процитовано 7 жовтня 2019.
118. van Dijk, P.P., Mateo Miras, J.A., Cheylan, M., Joger, U., Sá-Sousa, P. & Pérez-Mellado, V. Mauremys leprosa (англ.) . МСОП. Архів оригіналу за 7 жовтня 2019. Процитовано 7 жовтня 2019. {{cite web}}: Недійсний |url-status=no (довідка)
119. Emys orbicularis (Linnaeus, 1758) (фран.) . INPN. Архів оригіналу за 7 жовтня 2019. Процитовано 7 жовтня 2019.
120. van Dijk, P.P. & Sindaco, R. Emys orbicularis (англ.) . МСОП. Архів оригіналу за 7 жовтня 2019. Процитовано 7 жовтня 2019. {{cite web}}: Недійсний |url-status=no (довідка)
121. Antoine Cadi, Virginie Delmas, Anne-Caroline Prevot, Pierre Joly, Claude Pieau, Marc Girondot (2004). Successful reproduction of the introduced slider turtle (Trachemys scripta elegans) in the South of France (PDF). Aquatic Conservation Marine and Freshwater Ecosystems. 14 (3): 237—246. doi:10.1002/aqc.607. Архів оригіналу (PDF) за 1 вересня 2020. Процитовано 8 жовтня 2019. {{cite journal}}: Недійсний |url-status=no (довідка)
122. Christophe Arvy et Jean Servan (1998). Imminent competition between Trachemys scripta and Emys orbicularis in France (PDF). Proceedings of the Emys Symposium: 33—40. Архів оригіналу (PDF) за 1 вересня 2020. Процитовано 8 жовтня 2019. {{cite journal}}: Недійсний |url-status=no (довідка)
123. Trachemys scripta (Thunberg in Schoepff, 1792) (франц.) . INPN. Архів оригіналу за 8 жовтня 2019. Процитовано 8 жовтня 2019.
124. van Dijk, van Dijk, P.P., Harding, J. & Hammerson, G.A. Trachemys scripta. МСОП. Архів оригіналу за 2 серпня 2015. Процитовано 14 жовтня 2021. {{cite news}}: Недійсний |url-status=no (довідка)
125. Testudo hermanni Gmelin, 1789 (фран.) . INPN. Архів оригіналу за 8 жовтня 2019. Процитовано 8 жовтня 2019.
126. van Dijk, P.P., Corti, C., Mellado, V.P. & Cheylan, M. Testudo hermanni (англ.) . МСОП. Архів оригіналу за 12 липня 2019. Процитовано 8 жовтня 2019. {{cite web}}: Недійсний |url-status=yes (довідка)
127. Pascal M., Lorvelec O., Vigne J.-D., Keith P. & Clergeau P. (2003). Évolution holocène de la faune de Vertébrés de France : invasions et disparitions. Institut National de la Recherche Agronomique, Centre National de la Recherche Scientifique, Muséum National d'Histoire Naturelle. Rapport au Ministère de l'Écologie et du Développement Durable (Direction de la Nature et des Paysages) (PDF). Paris. с. 56—57. Архів оригіналу (PDF) за 18 березня 2016. Процитовано 9 жовтня 2019. {{cite book}}: Недійсний |url-status=no (довідка)
128. Tahar Slimani, Jose Antonio Mateo Miras, Ulrich Joger, El Hassan El Mouden, Philippe Geniez, Iñigo Martínez-Solano. Acanthodactylus erythrurus (англ.) . Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 9 жовтня 2019. {{cite web}}: Недійсний |url-status=yes (довідка)
129. Testudo graeca (франц.) . Centre de Ressources Espèces Exotiques Envahissantes. Архів оригіналу за 8 жовтня 2019. Процитовано 8 жовтня 2019. [Архівовано 2019-10-08 у Wayback Machine.]
130. Testudo graeca Linnaeus, 1758 (франц.) . INPN. Архів оригіналу за 8 жовтня 2019. Процитовано 8 жовтня 2019.
131. van Dijk, P.P., Corti, C., Mellado, V.P. & Cheylan, M. Testudo graeca (англ.) . Архів оригіналу за 17 липня 2017. Процитовано 8 жовтня 2019. {{cite web}}: Недійсний |url-status=no (довідка)

Джерела

• Listes taxinomiques (франц.) . SHF. Архів оригіналу за 9 жовтня 2019. Процитовано 9 жовтня 2019.
• P. Casale, D. Margaritoulis. Sea turtles in the Mediterranean: Distribution, threats and conservation priorities. — Gland : IUCN, 2010. — 294 с. — ISBN 978-2-8317-1240-6. (англ.)
• La Liste rouge des espèces menacées en France: Reptiles et Amphibiens de France métropolitaine. — Société Herpétologique de France, 2015. — 12 с. (фр.)
• Gilles Pottier. Atlas de répartition des reptiles et amphibiens de Midi-Pyrénées. — Nature Midi-Pyrénées, 2008. — 126 с. — ISBN 2-9515717-8-X. (фр.)

Ця сторінка належить до вибраних списків української Вікіпедії.