Станом на 2013, на земній орбіті перебувають штучні супутники близько 50 країн, проте лише 13 держав історично досягали можливості запускати їх власними ракетами-носіями, і 10 мають цю можливість зараз. Ці країни, а також іноді ЄС з його космічним агентством ЄКА, називають «космічними державами » і членами «космічного клубу». З цих країн 9 продовжують пуски з власних космодромів, Україна — з іноземних, а 2 країни, які раніше також використовували іноземні космодроми (Франція та Велика Британія) здійснюють пускову діяльність у складі ЄКА. Пускову діяльність здійснюють також приватні компанії — американська компанія SpaceX, Orbital Sciences Corporation та міжнародна програма «Морський старт».
3Запускаюча ШСЗ своїми РН, ЄКА є загальним космічним агентством для кількох країн Європи та деякими джерелами враховується як космічна держава[1].
4Франція раніше власними РН спочатку вивела перший ШСЗ з космодрому в Алжирі, після чого запускала супутники з власного космодрому на Французькій Гвіані, який потім був переданий ЄКА для експлуатації європейськими РН[2].
5Велика Британія запустила ШСЗ власної РН єдиний раз з контрольованого нею космодрому в Австралії, після чого відмовилася від здійснення незалежної космічної програми та увійшла в ЄКА[3].
6Росія та Україна успадкували виробництво та розробку ракет-носіїв від СРСР.
7Україна має незвичайний статус: незважаючи на достатньо великий науково-технічний потенціал, вона не є космічною державою в прямому сенсі цього слова, оскільки не має незалежного доступу в космос — свого космодрому, а вироблені в Україні РН мають у своєму складі російські елементи та експлуатуються переважно Росією.
8 Демонстраційний запуск міжнародного супутника з нейтральних вод, за комерційним проектом
.svg){kind=small}
