PROFILBARU.COM

Катедральний Собор Різдва Христового
Катедральний Собор Різдва Христового
	Катедральний Собор Різдва Христового із південно-західного боку
	http://g.co/maps/tfhqh
Тип споруди	православний храм
Розташування	Україна, Володимир
Архітектор	Міхал Радзиминський
Початок будівництва	1755
Кінець будівництва	1770
Будівельна система	цегла
Стиль	пізнє бароко
Належність	Православна церква України
Стан	пам'ятка архітектури національного значення України
Адреса	Володимир, вул. Миколаївська 20
Епонім	Різдво Христове
	Собор Різдва Христового (Володимир) (Україна)
	Собор Різдва Христового у Вікісховищі

Катедральний Собор Різдва Христового (раніше Костел Розіслання Апостолів) — пам'ятка архітектури національного значення у стилі пізнього бароко у Володимирі Волинської області.

Історія

1718 року волинська каштелянка Ядвіґа Загоровська спроваджує до міста місію єзуїтів. 1755 року слонімський староста Гнат Садовський закладає єзуїтський костел, будівництво якого тривало 15 років. Проєкт костелу належить єзуїтському архітектору Міхалу Радзимінському (за іншими джерелами — Павлу Гіжицькому). У 1762 році місія отримала статус монастиря. У 1770 році костел було освячено. У 1773 році папа Климент XIV видав бреве Dominus ac Redemptor, яким скасував орден єзуїтів, а всі заклади ордену на території Польщі i Росії зачинив. У 1782 році Едукаційна комісія Речі Посполитої передала костел та монастир греко-католицькому ордену василіян, а в 1840 році внаслідок переведення ордену в православ'я, монастир став православним (чоловічим). Інтер'єр храму перебудовується під потреби православної церкви. З 1891 року храм був резиденцією володимирських православних єпископів. У 1921 році після приєднання Волині до Польщі костел знову передають римо-католицький церкві. Костел стає парафіяльним. У той період був зроблений ремонт, що мав на меті відновлення первісного вигляду храму, були відновлені, зокрема, круглі віконні отвори південної бічної стіни костелу. Римо-католицька парафія у костелі діяла до 1945 року. Під час Другої світової війни вибухом бомби було пошкоджено північну ризницю та презбітерій. Після війни парафію було ліквідовано, а костел взято під охорону як пам'ятку архітектури. З 1983 року розпочато ремонтно-реставраційні роботи. У 1991 році храм передано православній громаді. Нині тут діє Катедральний Собор Різдва Христового Православної церкви України.

Монастир

29 липня 1995 року у келійному приміщенні колишнього храму Різдва Христового зареєстровано однойменний монастир УПЦ-КП, першим керівником громади була Комаревич Ангеліна Володимирівна, котра померла 1999 року.

У 2002-2004 роках настоятелькою обителі була ігуменя Анна (Кулінець Наталія Ростиславівна).

Відбудову приміщення у 2004-2009 роках очолювала нова настоятелька монастиря Марія (Ігнатенко Валентина Петрівна), яка 2009 року переведена до Луцька, згодом повернулася назад.

Єпископ Володимир-Волинський і Турійський Матфей (Шевчук) домігся прийняття рішення Священного Синоду від 24 червня 2019 року, за яким релігійну організацію "Свято-Різдва Христового жіночий монастир Володимир-Волинської єпархії" було перейменовано на «чоловічий монастир на честь Дванадцяти Апостолів". 15 червня 2021 року новим намісником було призначено ігумена Трофима (Ханаса). При ньому в келійному корпусі облаштована домова Успенська церква.

Архітектура

Собор являє собою однонефний храм, збудований на плані прямокутника з коротким трансептом, півкруглим презбітерієм та двома ризницями. Оригінальний увігнутий фасад фланкований двома триярусними восьмибічними вежами. Західний головний фасад на рівні другого ярусу декорований пілястрами з ліпними капітелями коринфського ордену, карнизом та півциркульними нішами, у яких колись, ймовірно, стояли скульптури святих. Вікна південного і північного фасадів на першому ярусі круглі, на другому ярусі віконні прорізи мають лучкові завершення, оформлені вікна ліпними наличниками, що повторюють форму прорізів. Нартекс перекритий плоскою стелею, неф костелу має півциркульне склепіння з підпружними арками, що спираються на півколони на стінах. У цілому архітектура костелу єзуїтів за якістю будівельних робіт, архітектурного декору і проєкту споруди — одна з найбільш оригінальних і досконалих пам'яток епохи пізнього бароко на Волині.