Слюда

Слюда
Загальні відомості
Абревіатура	Mca[1]
Хімічна формула	R1R2-3AISi3O10(OH, F)2, де R1 = К, Na; R2 = Al, Mg, Fe, Li.
Клас мінералу	силікати
Підклас	філосилікати
Ідентифікація
Колір	варіюється від прозорго до білого, жовтого, зеленого, коричневого, чорного
Сингонія	моноклінна сингонія
Слюда у Вікісховищі

Порода зі слюдою

Слюдяні фрагменти

Слюди (англ. mica; нім. Glimmer; пол. łyszczyk; рос. слюда) — група поширених породотвірних мінералів підкласу шаруватих силікатів, водні алюмосилікати лужних і лужноземельних металів. Мають важливе промислове значення. Становлять собою гідроксил- і фторвмісні алюмосилікати. Інші українські назви слюди — лища́к, лосня́к, бли́сник, блестня́к, блисня́к^[2].

Загальний опис

Слюди — група мінералів підкласу шаруватих силікатів, водні алюмосилікати лужних і лужноземельних металів з загальною формулою: XY_2-3 Z_(Al)0-2Z_(Si)2-4O₁₀(OH, F)₂, де Х — К, Na, Са; Y — AI, Mg, Fe, Mn, Cr, Li, Ti; Z — Si, Al, Fe³⁺, Ti. Крім основних хімічних компонентів — О, Н, К, Na, Li, Mg, Fe, Al, Si — до складу слюди входять як ізоморфні, так і механічні домішки: Mn, F, Rb, V, В, Ga, Ti, Zr, Sn, In, Ba, Sr, Ca, Cl, S, Р та ін. Найбільш характерна особливість слюд полягає в тому, що вони утворюють пакети і розшаровані на тонкі пластинки внаслідок довершеної спайності за площиною (001). Легко розщеплюються на тонкі, гнучкі, пружні листочки та пластинки. Більшість слюд кристалізуються у моноклінній сингонії.

За хімічним складом усі слюди поділяються на три групи (ряди):

• 1. каліїсто-натріїсті (мусковіт, парагоніт),
• 2. літіїсті (лепідоліт, цинвальдит),
• 3. магніїстозалізисті (флогопіт, біотит, лепідомелан).
• Окремо виділяють гідрослюди (ґлауконіт, вермікуліт, гідробіотит, гідромусковіт).

Кожний із зазначених рядів є ізоморфним. За структурними формулами каліїсто-натріїсті слюди виділяють під назвою гептафілітів, а літіїсті і магніїсто-залізисті — октафілітів. За фізичними властивостями і морфологією всі слюди дуже близькі між собою.

Крім того, виділяють:

• Слюди діоктаедричні — слюди, в структурі яких заповнено лише 2/3 можливих октаедричних положень. Це гептофіліти (мусковіт, парагоніт) та ін. мінерали-аналоги шаруватої будови.
• Слюди тріоктаедричні — сліди, в структурі яких заповнені всі можливі октаедричні положення. До них належать октафіліти (магніїсто-залізисті і літіїсті слюди) та ін. шаруваті мінерали-аналоги.
• Слюди крихкі — алюмосилікати шаруватої будови, які за своєю будовою і фізичними властивостями дуже близькі до слюд. На відміну від звичайних слюд пакети в крихкій слюді зв'язуються катіонами не лугів, а кальцію. Ці слюди дуже рідкісні, утворюють суцільні лускувато-зернисті маси. Твердість їх вища, а спайність гірша, ніж у звичайних слюд.

Слюди — головні породотвірні мінерали більшості вивержених гірських порід. Мають шарувату структуру. Будова кристалів листувата з досконалою спайністю в одному напрямку. Тердість від 2 (гідрослюди) до 4,5 (маргарит). Густина від 2,3 у гідрослюд до 2,8-2,9 у мусковіту і лепідоліту і до 3,0-3,3 у флогопіту і біотиту. Промислове значення мають мусковіт, флогопіт, вермікуліт, глауконіт, а також літієві слюди (як літієва руда). Застосовуються в електро- і радіотехніці.

Різновиди

Мусковіт

• Інші назви: біла, калієва слюда.
• Хімічна формула: KAl₂(Si₃Al)O₁₀(OH, F)₂.
• Колір: від прозорого до білого, рідше — до жовтого, рожевого, зеленого.
• Входить до складу лише кислих порід (гранітоїди та ріоліти).

Біотит

• Інша назва: чорна слюда.
• Хімічна формула: K(Mg, Fe²⁺)₃(Al, Fe³⁺)Si₃O₁₀(OH, F)₂.
• Непрозорий.
• Колір: від зеленого до чорного.
• Входить до складу порід, утворений виверженнями вулканів.

Флогопіт

• Інші назви: бурштинова, магнезіальна слюда.
• Хімічна формула: KMg₃(Si₃ Al)O₁₀(F, OH)₂.
• Колір: від жовтого до коричневого, рідше — прозорий.
• Спайні листочки флогопіту на світло вирізняються золотавими й червоно-коричневими відтінками.

Лепідоліт

• Інша назва: літієва слюда.
• Хімічна формула: K(LiAl)₃(SiAl)₄O₁₀(F, OH)₂.
• Колір: рожевий чи бузковий, рідше — білий, жовтуватий, сірий

Розрізняють також:

• слюду баріїсту (мусковіт баріїстий),
• слюду ванадіїсту (росколіт — діоктаедрична слюда шаруватої будови, багата на ванадій, KV₂[(OH)₂|AlSi₃O₁₀, вміст V₂O₃ — 24 %),
• слюду водну (суміш гідромагнезиту з кальцитом),
• слюду воронячу (назва біотиту та (або) чорного цинвальдиту, багатого на Fe),
• слюду залізну (лепідомелан),
• слюду каліїсту (застаріла назва мусковіту),
• слюду калієво-літієво-залізисту (цинвальдит),
• слюду кальціїсту (застаріла назва маргариту),
• слюду літіїсту (1. Лепідоліт; 2. Цинвальдит),
• слюду літіїсто-залізну (цинвальдит),
• слюду літіокаліалюмініїсту (зайва назва лепідоліту),
• слюду лужну (загальна назва мусковіту, парагоніту, лепідоліту та їх різновидів),
• слюду лускувату (слюда звичайна),
• слюду магніїсту (флогопіт), слюду магніїсто-залізну (біотит),
• слюду марганцеву (біотит марганцевий),
• слюду марганцевисту (біотит марганцевистий),
• слюду натріїсту (парагоніт),
• слюду перламутрову (маргарит),
• слюду поперечну (порфіробласти слюди короткопризматичного обрису, розміщені перпендикулярно до сланцюватості порід),
• слюду ромбічну (загальна назва біотиту та флогопіту),
• слюду сріблисту (тонколускуватий мусковіт),
• слюду титанову (воданіт — біотит з нефелінових порід з вмістом ТіО₂ до 12,5 %), слюду титанистозалізну (пластинчастий ільменіт),
• слюду уранову кальціїсту (отеніт),
• слюду хромисту (загальна назва мусковіту хромистого та біотиту хромистого),
• слюду чорну (загальна назва стильпномелану та кронштедтиту),
• слюду 6Н (гексагональна політипна модифікація слюди з періодом повторення шарів у 6 одиниць).

Розповсюдження

Головні постачальники листової слюди — Індія та Бразилія. За валовим виробництвом лідирують США (зокрема Північна Кароліна). На літієву слюду багаті родовища Намібії. Головним виробником флогопіту є Мадагаскар. У Росії родовища флогопіту розташовані в Іркутській області, Карелії; флогопіту — на Забайкаллі, Якутії, Таймирі та Кольському півострові.

Використання

З мінералів групи слюди найважливіше промислове значення мають мусковіт і флогопіт. Найтонші, рівні і гнучкі листочки їх характеризуються діелектричними властивостями і механічною міцністю; термічністю і хімічною стійкістю; дуже малою гігроскопічністю і високою жаростійкістю (до 500–800 °С). Завдяки вдалому поєднанню цих властивостей мусковіт і флогопіт є найціннішим природним високоякісним електроізоляційним матеріалом. Окремі кристали слюд досягають іноді 1 м.

Технічне

• Листова слюда. До неї відносять світлі, прозорі різновиди, які розщеплюються на «книжки» різної товщини, придатні для штамповки виробів потрібних форм. Завдяки високим електроізоляційним формам використовується у радіоелектроніці, електромашинобудуванні, електротермії.
• Дрібнолускова слюда. Використовується для виготовлення теплоізоляційних матеріалів в галузях теплоенергетики, будівельництва й використовується як сорбент у сільському господарстві.
• Фарби та покриття. Дрібно мелена слюда з нанесеним покриттям діоксиду титану (TiO₂) широко застосовується для досягнення «перламутрового» ефекту в автомобільних покриттях.

Декоративне

Вікна з мусковіту

У старовинних світильниках пластинки слюди слугували віконцями, що закривали відкритий вогонь. Також широко мінерал застосовувався для оздоблення храмів, при створенні ікон. Вишукані візерунки вкривали «теремки» — скриньки для зберігання тканин, одягу, коштовностей та ділових паперів.

У кораблебудівництві слюда використовувалась в ілюмінаторах. Зараз застосовується при створенні яхт.

Під час реставрації предметів декоративно-прикладного мистецтва з кістки чи дорогих порід дерева використовується поруч з перламутром та фольгою.

Див. також

• Список мінералів
• Слюдки
• Слюдизація
• Гідрослюди

Примітки

1. Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
   d:Track:Q912887d:Track:Q3314880d:Track:Q59767631d:Track:Q110360213
2. Словарь росийсько-український 1893—1898 рр. (М.Уманець, А.Спілка.); Словник українсько-російський 1927 р. (А. Ніковський); Російсько-український словник технічної термінології 1928 р. (І. Шелудько, Т. Садовський); Російсько-український словник 1930 р. (О. Ізюмов); Російсько-український академічний словник 1924–33 рр. (А. Кримський, С. Єфремов)

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
• Лазаренко Є. К., Винар О. М. Слюда // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
• Слюда // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Посилання

• Про використання мінералу
• Загальні відомості
• Mineral Galleries data
• Mindat
• CDC — NIOSH Pocket Guide to Chemical Hazards

Портал «Геологія»   Портал «Мінералогія»