Також, посеред сезону зміна відбулася і на тренерському містку — у вересні замість Михайла Печеного, під керівництвом якого команда другий сезон знаходилася у нижній частині таблиці, головним тренером команди став Михайло Бутусов, який до того досить успішно тренував тбіліське «Динамо».
Головні події сезону
«Динамівці» другий сезон поспіль показували невиразну гру і перебували в нижній частині таблиці. 4 липня кияни зіграли найрезультативніший матч чемпіонатів СРСР: українська команда поступилася московському «Динамо» з рахунком 5-8. А 25 серпня взагалі поступилися їм же з рахунком 0-7, що стало для киян найбільшою поразкою в чемпіонатах за всю історію.
У вересні головним тренером став Михайло Бутусов, бронзовий призер минулого чемпіонату СРСР з тбіліським «Динамо», проте і він не зміг виправити становище — в підсумку команда з усього шістьма перемогами зайняла восьме місце з тринадцяти команд. Чотирнадцятий учасник — «Локомотив» (Тбілісі) був знятий з чемпіонату і результати зустрічей всіх команд із ним були анульовані.
Крім того, цього сезону не відбувся Кубок СРСР. Його розіграш мав пройти після звершення першості, проте через те, що чемпіонат був затягнутий, для матчей кубку не вистачило часу і в його рамках не було проведено жодного матчу.
У списку «33 найкращих гравців СРСР» опинився лише один динамівець — Микола Трусевич (№ 2). В майбутньому, лише через 12 років кияни знову потраплять у цей список.
Журнал «Футбол», серія «Великі клуби» № 5, травень 2005.
Примітки
↑ абУ серпні 1940 року рішенням секретаріату Всесоюзної центральної ради профспілок команду «Локомотив» (Тбілісі) було виключено з числа учасників розіграшу чемпіонату СРСР за «низькі технічні результати». Результати усіх матчів за її участі було анульовано.
↑Через те, що чемпіонат був затягнутий, для матчей кубку не вистачило часу і в його рамках не було проведено жодного матчу.
