У кінці війни, коли вже наступала Червона армія, сім'я Палидовичів подалася зі Львова на Захід, де опинилася в німецькому концтаборі, звідки через декілька місяців їх звільнили американські військові. Сім'я Палидовичів потрапила в американську окупаційну зону і залишилася в Західній Німеччині, життя було важким. У 1949 році переїздить на постійне проживання в США (коли Северинові виповнилося 11 років). Влаштуватися у США на роботу за колишніми спеціальностями батьки не змогли, і сім'я спочатку бідувала, однак поступово життя налагодилось.
У США Северин Палидович працював у Кліфтоні вчителем, а потім – директором школи. Працював тренером з гірськолижного та інших видів спорту.
Ерко не лише навчав дітей і співав. Свого часу його захопило гірське лещетарство, якого він не покинув і досі. Працював тренером з гірськолижного спорту. Цьому хобі сприяє й те, що Северин має будинок у Гантері — центрі лещетарського спорту. Він є президентом Карпатського лещатарського клубу[3][4], заснованого 1924-го у Львові.
1958 одружився з українкою Ольгою, яка подарувала йому доньку Володимиру (1959, 17 березня) і сина Северина-Богдана (1962).
У ранньому дитинстві, ще мешкаючи у Львові, Северин навчився грати на скрипці. Перебуваючи в США, він рано відчув потяг до пісні і в юності самостійно навчився грати на гітарі. У 70-80-і роки на святкуваннях Днів Української Культури в США та інших культурних заходах української еміграції виступав з "живим" оркестром, виконуючи український народний репертуар та інші популярні пісні.[1][недоступне посилання з липня 2019]
У 1994 році у палаці архітектора в Києві відбувся перший концерт Северина Палидовича в Україні. Цього ж року Северин Палидович записав перший диск з українськими піснями. Ерко виконує народні пісні, власні пісні, багато пісень Веселовського, Гайденка, Крищенка, Гаденка, Гіги.
В 2000-х на музичному ринку України з'явилися шість альбомів з його піснями. Ерко мав поодинокі концерти у Києві і Львові. В Україні його інтереси представляє художник Анатолій Буртовий. П'ять альбомів Ерка, що вийшли в Україні, проілюстровано роботами Буртового. У всіх них звучить оркестр Ігоря Кирилюка, який і аранжує усі твори[5].
25 вересня2010 міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко за дорученням Президента України вручив високі державні нагороди видатним представникам української громади в Сполучених Штатах Америки. Серед відзначених — президент Карпатського лещатарського клубу Северин Палидович[6][7][8].
Під час приїзду до Львова у лютому 2016 року в одному з інтерв'ю Ерко сказав:
«Я колись не міг повірити, що після розпаду Радянського Союзу зможу бути в незалежній Україні. І фантастична річ, я зможу виступити на тій сцені, на якій колись співали мої родичі, зокрема, мама. В дитинстві я по тій сцені бігав, бо ми мешкали біля оперного театру і щодня ходили з мамою на репетиції»[9].
Тоді ж відбувся концерт «Від Веселовського до Ерка». Кошти, виручені від продажу квитків та компакт-дисків Ерка, були перераховані на лікування вояків АТО, які перебувають у Львівському військовому шпиталі.
↑Архівована копія(PDF). Архів оригіналу(PDF) за 24 лютого 2016. Процитовано 24 жовтня 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
