Почав писати музику з 16 років, у 22-річному віці написав одну зі своїх найпопулярніших пісень — «Прийде ще час». Уже перші музичні твори принесли Богданові Весоловському славу. У 1930-х роках разом зі скрипалем Леонідом Яблонським (Ябцьом) і акордеоністомАнатолем Кос-Анатольським входив до складу популярної на той час молодіжної «Джаз-капели Яблонського» («Ябцьо-Джаз»; солісткою була Ірина Яросевич). Джаз-капела мала неабиякий успіх на вечірках львівської молоді міжвоєнного періоду, зокрема на корпоративних балах.[2]
У роки війни у подружжя Весоловських народилися двоє синів. 1949 року за допомогою української громади Канади сім'я переселилася до цієї країни. Решту життя працював в українській редакції Міжнародного канадського радіо[en] в Монреалі.
Наприкінці 1960-х років йому дозволили за канадсько-радянським обміном відвідати Україну. Тоді він побував у Львові, зустрівся зі своїм родичем Остапом Охримовичем, побував на могилі Тараса Шевченка у Каневі. Повернувшись до Канади, невдовзі помер (17 грудня 1971). Через 20 років дружина виконала його заповіт — урну з прахом Богдана Весоловського поховали у Стрию в родинному гробівці.
За словами пісняра, безпосереднім поштовхом, який виявив його композиторський хист, було те, що бракувало української розважальної музики. На той час домінувала польська музика. Конкурувати з нею можна було тільки якістю[4].
Пісенна спадщина композитора нараховує понад 130 творів. У першому (львівському) періоді творчості вони написані, в основному, в жанрі танго, фокстроту, легкого вальсу. Змістом віршових текстів цих пісень була переважно любовна лірика. У наступні роки пісні набули яскравого громадянського звучання («Лети, тужлива пісне» та «Чар карпатських гір»).
У післявоєнні роки у Канаді були випущені платівки з піснями Весоловського.
В Україні також виконували його пісні, але як твори «невідомого автора». Зі сцени кілька пісень зазвучали лише наприкінці 1980-х років у виконанні гурту «Львівське ретро».
1998 року вийшов диск із записом 15 пісень Б. Весоловського у виконанні співака Остапа Зорича. Заходами О. Зорича за фінансової підтримки Лідії Матіяшек-Чорної також зняли 4 відеокасети спогадів Олени Весоловської про її чоловіка[5].
У 2001 році за участі дружини композитора Олени Весоловської (Залізняк) була видана перша збірка пісень Весоловського, до якої увійшло 56 творів.[6]
Наступний крок у поверненні творчої спадщини Весоловського до України зробив Олег Скрипка, який на основі знайдених в Торонто музичних матеріалів композитора записав два альбоми «Серце у мене вразливе…» (2009)[7] і «Жоржина» (2011)[8].
Мелодія Б. Весоловського була використана для музичного оформлення документального фільму Ю. Луканова «Три любові Степана Бандери».
2016 — низка концертів за творчістю Б. Весоловського, зокрема, у Полтаві, Києві, Львові.
2022, 15 жовтня — у Національному драматичному театрі імені Марії Заньковецької відбулась прем'єра вистави «Львівське танго» про життя і творчу діяльність Весоловського[10]. Також у виставі висвітлена політична діяльність музиканта та його історія кохання.
Дискографія
Альбоми
Альбом пісень / (Album of songs)
Як тебе не любити / (Yak tebe ne lubyty and other songs Ukrainien) — 12 творів
Симоненко В. «Українська енциклопедія джазу». — К. : Центромузінформ, 2004. — С. 24.
Мистець Богдан Весоловський // Літопис Бойківщини. — 2011. — Ч. 2/81(92). — С. 24—26.
Анатоль Кос-Анатольський у спогадах сучасників: художньо-публіцистичне видання / [упор. і ред. Т. Дубровний]. — Львів : Аз-Арт, 2009.
Олександр Зелінський. «Богдан Весоловський, Рената Богданська та Леонід Яблонський — представники української розважальної музики в Галичині (1930-ті роки)» // Наукові записки НТШ. Львів, 2009
Українська «Бондіана»: проєкт Ігоря Осташа про відродження імені українського композитора Богдана Весоловського: Бонді, або повернення Богдана Весоловського (фільм). Автор та ведучий — Ігор Осташ, режисер — Станіслав Литвинов, оператор-постановник — Василь Григоряк, художник-постановник — Євген Хворостовський, композитор — Богдан Весоловський. // Творче об'єднання «Країна Кіно». 2013.