Саморобний вибуховий пристрій, СВП (англ.Improvised explosive device, IED; нім.Unkonventionelle Spreng- und Brandvorrichtung, USBV; рос.Самодельное взрывное устройство, СВУ)[1] — вибухові предмети, вироблені індивідуально або групою осіб, завдяки хімічним сполукам різних компонентів, а також промислового виробництва, різної форми і розмірів, що за своїми характеристиками призначені для ураження людей, тварин, пошкодження різних об'єктів, техніки, будівель тощо дією вибухової хвилі чи уламків, які отримали напрямок руху в результаті їх термічного розкладу.
Під вибуховими речовинами господарської діяльності потрібно розуміти предмети промислового виробництва у вигляді шашок різної форми і розмірів, що за своїми конструктивними особливостями призначені для використання в народному господарстві — підривання пластів ґрунту, твердих порід у кар'єрах тощо. Саморобні вибухові пристрої також виготовляються з промислово виготовлених звичайних військових вибухових речовин чи боєприпасів, таких як артилерійські снаряди, авіаційні бомби, ручні та протитанкові гранати, прикріплених до механізму детонатора. Придорожні бомби — поширене використання саморобних вибухових пристроїв.
СВП можуть бути використані у терористичних діях або в нетрадиційній і партизанській війні або командос у ході військових дій. В іракській війні СВП були широко використані проти очолюваних США коаліційних сил, і до кінця 2007 року вони стали причиною приблизно 63 % смертей коаліції в Іраку. Вони також використовуються в Афганістані повстанськими групами, і викликали більше 66 % жертв коаліції в сучасній афганській війні.
Література
Керівництво із підривних робіт. Військове видавництво. Москва 1969 р. Затверджено нач.інж.войск МО СРСР 17.07.1967г.
Бульба Тарас Миколайович. Виявлення, попереднє дослідження та вилучення саморобних вибухових пристроїв: Дис… канд. наук: 12.00.09 — 2009.
