У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Савицький.
Леонід[1] Савицький (Савінський, Савинський[2]) ( лютий 1918, Бердичів) — український військовий діяч, хорунжий, сотник артилерії, командир гарматної батареї Запорізького корпусу Армії Української Народної Республіки.
Життєпис
Останнє звання у російській армії — капітан.
В Українському Війську мав звання хорунжий та сотник.
Героїчно загинув у бою проти червоних поблизу Бердичева у лютому 1918 р. (після бою на тілі нарахували 27 багнетних ран)[2]. Його іменем було названо 1-шу Запорізьку батарею Армії УНР.
Похований на Аскольдовій могилі у Києві.
“...В цьому бою вдалося Болбочанові відбити назад батерію, залишену завдяки Мацюкові. Біля неї знайдено тіла по звірськи вбитих сотника Савінського і його козаків. Всіх їх, як виявилося при огляді, по звірськи замучено. В сотника Савінського обрубано пальці на руках, оскальповано голову і зідрано шкіру на руках. Тіла цих героїв забрано до ешелону і пізніше поховано в Київі на Аскольдовій могилі. Батерію з того часу іменовано: "1-ша батерія ім. Савінського".[3]
|
Вшанування пам'яті
Примітки
Джерела