У 1925 році Михайло Рум'янцев, перебуваючи з театром на гастролях, залишився у місті Твері й продовжував працювати оформлювачем плакатів. У цьому ж році, М. М. Румянцев переїхав до Москви, де влаштувався художником-плакатистом у кінотеатр «Екран життя» — малював афіші для кінофільмів.
У 1926 році сталась знаменна подія у житті Михайла Рум'янцева — у Москві він побачив славетних американських акторів Мері Пікфорд і Дугласа Фербенкса, й твердо вирішив для себе теж стати артистом. З цією метою він поступив на курси сценічного поводження, після чого вступив до школи циркового мистецтва у клас акробатів-ексцентриків, який вів майбутній головний режисер Цирку на Цвєтному Бульварі Марк Местєчкін.
З 1928 року М. М. Рум'янцев почав з'являтися на публіці у клоунському образі Чарлі Чапліна.
У 1932 році вирішив відмовитися від образу Чапліна.
Починаючи з 1935 року Михайло Рум'янцев почав працювати в ленінградському цирку в новому образі під ім'ям Карандаш (первісно «Каран Д'Аш» — на честь французького графіка Каран д'Аша). Одночасно доопрацьовував свій сценічний образ, підбираючи манеру виступу, костюм.
З 1936 року переведений у московський цирк. Столична публіка із зацікавленням прийняла нового артиста. Приблизно в цей же час він вирішив додати у свій сценічний образ собаку — маленького шотландського тер'єра — так почалася кар'єра Карандаша як клоуна.
Виступи Карандаша вирізнялися динамічністю, сатирою, відзеркалювали наболілі теми в суспільстві. Наприклад, приїжджаючи на гастролі в інше місто, Карандаш спеціально заздалегідь дізнавався якесь популярне в місті місце і обов'язково вставляв його назву у свої номери. Цей незвичайний прийом виклика́в у публіки одночасно і подив, і щирий сміх.
У 1940—50-і роки Карандаш почав залучати у свої виступи помічників-учнів. Серед них були, зокрема, і Юрій Нікулін і Михайло Шуйдін. Популярність клоуна була такою великою, що одними лише своїми виступами він міг «врятувати» (у фінансовому плані) будь-який цирк — аншлаг на циркові вистави за його участю був гарантований. До своєї професії Карандаш ставився дуже сумлінно і ретельно. Вимагав бездоганної точності в роботі від своїх помічників, освітлювачів, костюмерів.
Загалом Карандаш пропрацював у цирку 55 років і востаннє вийшов на манеж за два тижні до своєї смерті в 1983 році. Похований на Кунцевському кладовищі в Москві (ділянка 10).
У Москві на вулиці Єфремова, 12, біля будівлі Союзу циркових діячів Росії, де жив і працював Михайло Рум'янцев, встановлена скульптурна композиція з бронзи, яка називається «Карандаш і його собака Клякса»: клоуна в кумедному капелюсі зображено у натуральний зріст, а біля його ніг — чорний скотч-тер'єр. Автором цієї композиції є білоруський скульптор В'ячеслав Долгов. Аналогічний пам'ятник цього ж автора встановлений на його батьківщині — у Гомелі перед будівлею цирку. Є пам'ятник Карандашу і в Тюмені (Росія).
Образ Карандаша використовували в радянській мультиплікації: зокрема, у «Журналі політсатири № 2» (Союзмультфільм, 1941) і в мультфільмі «Карандаш и Клякса — весёлые охотники» (Союзмультфільм, 1954).
↑Цирк. Маленькая энциклопедия. — 2-е изд., перераб. и доп. Сост А. Я. Шнеер, Р. Е. Славский, Гл. ред. Ю. А. Дмитриев — М.: «Советская энциклопедия», 1979. — 448 с, ил., 20 л. ил. (рос.)
