Природні багатства села і його околиць перебувають у віданні ростанського лісництва, яке було засноване в 1963 році. На його території розташований природний заказник «Втенський», де взято під охорону рідкісну рослину України журавлину дрібноплоду. Неподалік від села є лісовий заказник «Ростанський». У 1994 році на території Ростанського лісового господарства було розбито розплідник по вирощенню «лохини високорослої». Плоди цієї рослини експортують у країни Європи, тому що вона славиться своїми лікувальними властивостями. На території лісництва є два піщаних кар'єри, які відомі дрібним якісним гравієм[1].
Історія
Перша згадка про Ростань у літературі — XIX століття. Початкова назва села — Вулька Хрипська, і лише з 1946 року населений пункт було перейменовано в Ростань[2].
В кар'єрі біля села Ростань львівськими археологами було знайдено перше найдавніше поселення людей, яке відноситься до ашельської культури[3].
ВІЛКА ХРИПАЛЬСЬКА або ХРИПСЬКА, с., Володимирський пов., Пульменська вол. В кінці 19 ст. було там 52 дом. і 337 жит. Церква на могилках. Велика земельна власність належала до Єкатерини Сластовнікової — 1386 дес.[4]
Хрипська Вулька, (див. т. 1, 649), село, володимирський повіт, на кордоні з гродненською губернією, гміна Пульмо, 132 версти від Володимира, 96 будинків, 690 мешканців, церква.
Оригінальний текст (пол.)
Chrypska Wólka, (ob. t. 1, 649), wś, pow. włodzimjerski, na pograniczu z gub. grodzieńską, gm. Pulmo, 132 w. od Włodzimierza, 96 dm., 690 mk., cerkiew.[6]
У 1906 році Вулька Хрипська складалася з 301 двору, проживав тут 701 чоловік. Поштовою адресою було місто Любомль[7].
Радянсько-польська війна, яка закінчилась підписанням Ризької мирнї угоди (1920 р.) ознаменувала відхід Волині до складу Польщі. Польський уряд зобов'язувався гарантувати мовні і релігійні права українців у Польщі. З приводу цього існує один цікавий документ — «Декларація жителів повіту Любомля, Пульма, с. Вулька Хрипська, Островье зібрані при проведенні шкільного плейбисциту про мову викладання в школі». В декларації йдеться про прохання жителя с. Вулька Хрипська Миця Даніла (батька дитини шкільного віку — Петра) ввести в існуючій публічній заг. школі с. Вільки Хриської українську мову навчання (14 березня1925 р.).
Географічне розташування Ростані сприяло висококолоритності етнічних звичаїв і традицій жителів села. Вони увібрали в себе найкраще від українських, польських, білоруських традицій. Ця округа славилась різноманітними промислами. Найпоширенішим серед усіх були ткацтво і плетіння. Плели з пагонів деревини різних порід, з соломи. Виготовляли сільськогосподарський реманент. Працювали не тільки задля власних потреб, а і на продаж. Найближчий ярмарок проподився у місті Холмі (сучасна Польща), куди ростанські селяни добиралися кіньми або пішки[1].
У 1930-их роках на території села діяла польська школа, де навчалось близько десятка дітей. Учителька — полячка, навчання велось польською мовою у звичайній сільській хаті[1].
У вересні 1939 року, згідно із пактом Молотова-Ріббентропа, село окуповано військами СРСР. На Західній Україні розпочався масовий терор проти цивільного населення та української інтелігенції.
В роки німецької окупації (1941-1944 рр.) на території сільської ради діяв партизанський загін ім. Ворошилова, до складу якого входило і багато місцевих жителів. За те, що населення допомагало партизанам, німці вбили 28 чоловік, 140 юнаків і дівчат вивезли до Німеччини на примусові роботи[2].
З 1946 року Вулька Хрипська перейменовано у Ростань — від слова «ростань» — перехрестя. Імовірно, колись тут простягались торгові шляхи, і от на перетині цих шляхів і виникло поселення[1].
Лончук С. З історії села Ростань (до 1946 року — Вулька Хрипська) Шацького району Волинської області // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Любомль та Любомльщина в українській та європейській історії. Науковий збірник. Випуск 63. Матеріали Міжнародної історико-краєзнавчої конференції, 24 — 25 жовтня 2017 року, м. Любомль. Упоряд. Г.Бондаренко, О.Остапюк, А.Силюк. — Луцьк, 2017
Кочергін І.О. Селянська родина Півнюків з Вульки Хрипської // Витоки: Альманах Дніпровського генеалогічного товариства / Упоряд.: І.О. Кочергін, Т.В. Недосєкіна, ред. І.С. Голуб. – Д.: ДОУНБ, 2019. – Вип. 4. – С. 4–21. https://www.libr.dp.ua/collections/index.php?pbp=175