Речицьке староство

Речицьке староство
Адм. центр	Речиця
Країна	Велике Князівство Литовське
Регіон	Річ Посполита Трьох Народів
Офіційна мова	старобілоруська (русинська)
Населення
- повне
Етнікон	Біла Русь
Площа
- повна
Дата заснування	1566

Речицьке староство (пол. Starostwo Rzeczyckie, біл. Рэчыцкае староства) — адміністративна одиниця у складі Речицького повіту Мінського воєводства Великого князівства Литовського провінції Речі Посполитої. Центром Речицького староства було містечко Речиця.

Історія

• У 1565–1566 рр. — згідно адміністративної реформи Речицька воласть увійшла до складу Речицького повіту як Речицьке староство^[1][2].
• У 1569 р. — включене в «столові» маєтки, дохід з яких йшов на забезпечення великого князя і його двору^[3].
• У 1593 р. — річицький староста М. Буйвид заклав три села з фільварками власним коштом^[4]
• У 1596 р. — захоплено козацьким загоном Северина Наливайко^[5].
• У 1648–1651 рр. — декілька разів займають козацькі загони від Богдана Хмельницького, котрі зруйнували річицький замок. У 1650 р. — захоплене козацькими загонами полковника Мартина Небаби^[5].
• У 1654–1667 рр. — розруха, бунт і війна через вторгнення козаків під командуванням Золотаренко І. Н. і його брата Золотаренко В. Н.^[6].
• 15 липня 1734 р. — староство у владі князів Радзивіллів на підставі «привілею» Сигізмунда III Вази^[7].
• У 1793 р. у наслідку третього поділу Речі Посполитої староство приєднано до Російської імперії^[7].

Адміністративний поділ

Великий державний маєток у ВКЛ у XV–XVIII ст.. Центр — м. Речиця. Спочатку входила до складу Чернігівського князівства, включала в собі містечка Стрешин, Горваль, Дамисьлін та інші, які великі князі ВКЛ роздали духовним і світським феодалам.

Відповідно Інвентаря 1738 р. у цьому старостві було (складова Люстрації 1738 р. у повіті Речицькому):

• м. Речиця, селище зване як «вєсь» (пол. wieś) Бронне, що належало до міста;
• войтовство Лісєнове: в. Лішбі, в. Бабшче, в. Кринкі;
• войтовство Короватицьке: в. Короватиче, в. Кобилов, в. Пубєнікі;
• войтовство Васілєвіче: в. Васілєвіче, в. Кришиніче;
• войтовство Ставонське: в. Ставон, в. Осташковіче, в. Стоковіче, в. Муслати^[8].

Старости і намісники

Староство — це державний маєток, який давав великий князь або король на тимчасове користування феодалам як натуральну пенсію за службу. Посади Річицьких старост у XVI–XVIII ст. займали представники відомих і впливових родів князівства.

• У 1418 р. — річицький намісник, боярин Квач^[1].
• У 1511 р. — річицький намісник М. Халецький^[3]
• У 1522–1527 рр. — річицький намісник Сенько Полозович, у 1529 р. він державець річицький^[9]
• У 1532–1545 рр. — річицький намісник, князь Олександр Вишневецький^[3]
• У 1555–1563 рр. — річицький державця, намісник і староста Оникій (Іоанникій) Горностай^[3][10]
• Ф. Сангушко
• Від 20 березня 1568 до 1571 рр. — князь Роман Федорович Сангушко^[11][3]
• У 1570–1573 рр. — Миколай Павлович Сапєга
• У 1576 р. — Остафій Богданович Волович^[3]
• У 1593 р. — староста М. Буйвид^[4]
• До 1597 р. — князь Ярош Іванович Жижемський^[12]
• До 1618 р. — князь Петро Ярошевич Жижемський^[13][14] (син Яроша Івановича Жижемського)^[15]
• З 1626 р. — Е. А. Слушка^[3]
• З 1639 р. — Богуслав Єжи (Юрій) Слушка^[3][16]
• У 1658–1672 рр. — Сигізмунд Адам Слушка
• До 1686 р. — Домінік Міхал Слушка
• До 1713 р. — сини Домініка Міхала Слушкі Ю. Слушка (у 1672–1688 рр.) та Д. Слушка^[3]
• До 1737 р. — Клановський, Пакоша, К. Халецький^[3]
• Юзеф (Йосип) Богуслав Слушка^[17]
• Олександр Слушка
• Альбрехт Радзивілл
• Петро Юдицький^[18]
• З 1773 р. — Юзеф Юдицький

Див. також

• Речицький район
• Речицький повіт

Примітки

1. стар. 180 (том 6 кніга I), Энцыклапедыя гісторыі Беларусі, рэдкал. Г. П. Пашкоў і інш., Беларуская энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі, г. Мінск, 2001 г. ISBN 985-11-0214-8 (біл.)
2. стар. 533 (Т. 2), «Вялікае княства Літоўскае (Энцыклапедыя) у 2 т.», рэд. Г. П. Пашкоў і інш., г. Мінск, выд. Беларуская Энцыклапедыя, 2007 г. ISBN 978-985-11-0394-8 (біл.)
3. стар. 533, «Вялікае княства Літоўскае (Энцыклапедыя) у 2 т.», рэд. Г. П. Пашкоў і інш., Т. 2, г. Мінск, выд. Беларуская Энцыклапедыя, 2007 г. ISBN 978-985-11-0394-8 (біл.)
4. стар. 534 (Т. 2), «Вялікае княства Літоўскае (Энцыклапедыя) у 2 т.», рэд. Г. П. Пашкоў і інш., г. Мінск, выд. Беларуская Энцыклапедыя, 2007 г. ISBN 978-985-11-0394-8 (біл.)
5. стр. 265, «Города, местечки и замки Великого княжества Литовского» (энциклопедия), ред. Т. В. Белова и др., г. Минск, Беларусская энциклопедия им. П. Бровки, 2009 г. ISBN 978-985-11-0432-7 (рос.)
6. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. T. III. — Warszawa, 1880–1914. — S. 117. (пол.)
7. стр. 266, «Города, местечки и замки Великого княжества Литовского» (энциклопедия), ред. Т. В. Белова и др., г. Минск, Беларусская энциклопедия им. П. Бровки, 2009 г. ISBN 978-985-11-0432-7 (рос.)
8. Центральный Государственный Архив ЛССР, Lietuvos Valstybes Istorijos Archyvas — pondas (SA) № 11, aprasas № 1, byla № 1058, n. gorbacevskio katalogas № 3713, j. sprogio katalogas № 3774 (1424), katalog. SA (фонд Древн. Арх.) № 3774 (numero 570, 1349, 354) (лит.) (пол.)
9. стар. 533–534, «Вялікае княства Літоўскае (Энцыклапедыя) у 2 т.», рэд. Г. П. Пашкоў і інш., Т. 2, г. Мінск, выд. Беларуская Энцыклапедыя, 2007 г. ISBN 978-985-11-0394-8 (біл.)
10. Горностай — центр генеалогических исследований [Архівовано 26 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
11. Роман Фёдорович Сангушко: биография (рос.)
12. стар. 533, «Вялікае княства Літоўскае (Энцыклапедыя) у 2 т.», рэд. Г. П. Пашкоў і інш., Т. 2, г. Мінск, выд. Беларуская Энцыклапедыя, 2005 г. ISBN 978-985-11-0394-8 (біл.)
13. «Szlachta ruska Wielkiego Księstwa Litewskiego a reformacja» (Piotr Żyżemski — kolejny syn zmarłego w 1597 roku Jarosza), Беларуская Інтэрнэт-Бібліятэка КАМУНІКАТ © Беларускае Гістарычнае Таварыства пры выкарыстаньні матэрыялаў спасылка на Беларускі Гістарычны Зборнік абавязковая [Архівовано 27 вересня 2011 у Wayback Machine.] (пол.) (біл.)
14. «Баркулабаўскі летапіс» (1599 г. — князь Петр Жижемский староста речицкий), Полное собрание русских летописей. Т.32. М., 1975. С. 174–192. OCR — А. Ліцкевіч [Архівовано 31 травня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
15. стар. 533 (том 2), «Вялікае княства Літоўскае (Энцыклапедыя) у 3 т.», рэд. Г. П. Пашкоў і інш., г. Мінск, выд. Беларуская Энцыклапедыя, 2007 г. ISBN 978-985-11-0394-8 (біл.)
16. Bogusław Jerzy Słuszka h. Ostoja (пол.)
17. Слушки (рос.)
18. «История возникновения фамилии — Юдицкие» (Юдицкие герба «Радван» [Архівовано 2 грудня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)

Джерела

• Powiat rzeczycki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — T. X: Rukszenice — Sochaczew. — Warszawa, 1889. — S. 134–137. (пол.)
• Тэрыторыя, адміністрацыйны падзел. Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя ў 2 тамах, г. Мінск, 2005 г. (біл.)
• Центральный Государственный Архив ЛССР, Lietuvos Valstybes Istorijos Archyvas — pondas (SA) № 11, aprasas № 1, byla № 1058, n. gorbacevskio katalogas № 3713, j. sprogio katalogas № 3774 (1424), katalog. SA (фонд Древн. Арх.) № 3774 (numero 570, 1349, 354) (лит.) (пол.)
• «Беларуская дзяржава Вялікае княства Літоўскае», Ермаловіч М., изд. «Беллітфонд», Мінск, 2003 г. ISBN 985-6576-08-3 (біл.)
• стар. 532–534, «Вялікае княства Літоўскае (Энцыклапедыя) у 2 т.», рэд. Г. П. Пашкоў і інш., Т. 2, г. Мінск, выд. Беларуская Энцыклапедыя, 2007 г. ISBN 978-985-11-0394-8 (біл.)
• Энцыклапедыя гісторыі Беларусі : у 6 тамах / рэд. кал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.), М. В. Біч, Б. І. Сачанка і інш.; мастак Э. Э. Жакевіч — Мінск : Выд. «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі», 1993—2003. — ISBN 5-85700-073-4. Т. 6, Кн. I, С. 179–183.

Посилання

• Речицкое староство (рос.)

Портал «Історія»   Портал «Білорусь»