Корінь стрижневий, невеликий. Стебло прямостояче або висхідне, голе. Листки зібрані у розетку, дрібні, пальчастороздільні з лінійними частками, слабо запушені. Квітки актиноморфні, п'ятичленні, блідо- або яскраво-жовті, завдовжки 7-10 мм. Плід — колючий багатогорішок завдовжки 12-18 мм, зовні схожий на реп'ях, на початку дозрівання зелений, у стані повної стиглості — буровато-сірий.
Рослина містить глікозид ранункулін, який при подрібненні сировини перетворюється на високотоксичний протоанемонін.
Екологія та поширення
Рослина світлолюбна помірно посухостійка, зростає у степах, серед чагарників, у садках, на схилах, пустирях, обабіч доріг, особливо на порушених ґрунтах. Нерідко утворює суцільні зарості, досить часто трапляється в угрупованнях з тонконогом лучним.
Реп'яшок яйцеподібний квітне ранньою весною, тільки-но зійде сніг. Запилюється вітром (анемогамія), можливе самозапилення. Поширенню плодів сприяють колючки, за допомогою яких вони чіпляються до хутра тварин.
Розповсюджений по всій Євразії, занесений до західних і північних районів США. В Україні трапляється досить часто у лісостеповій і степовій зонах, у південній частині Полісся, рідше — в Криму.
Застосування
У народній медицині з давніх часів свіжі квітки застосовували для загоювання ран, лікування екзем, а також при малярії (виключно як зовнішній засіб). При вживанні реп'яшка яйцеподібного всередину наступає отруєння, симптомами якого є утруднене дихання, пронос, слабкість, у важких випадках можливі летальні наслідки. В Сполучених Штатах Америки відомі випадки смертельного отруєння овець при поїданні цієї рослини.
Як інвазивна рослина реп'яшок яйцеподібний може бути доволі агресивним, до того ж він становить небезпеку через свою отруйність. Тому поза межами природного ареалу його рекомендується знищувати.