Ре́й Рі́ардон, MBE (англ.Ray Reardon, 8 жовтня1932(19321008), Тредегар, Уельс — 19 липня2024[1]) — валлійський колишній професіональний гравець у снукер. Шестиразовий переможець чемпіонатів світу і безлічі інших змагань, він і досі вважається найкращим снукеристом з Уельсу.
Біографія
Рей народився у 1932 рік в маленькому шахтарському містечку Тредегар. Коли йому виповнилося 14 років, Ріардон за сімейною традицією став шахтарем. У той же час він серйозно захоплювався снукером і навіть одягав рукавички під час роботи, щоб не поранити руки і грати далі. Але Рею довелося залишити шахту після того, як у ній стався обвал, і незабаром він влаштувався офіцером поліції в місті Сток-он-Трент.
Рання кар'єра
Він продовжив займатися снукером і в 1949-му виграв аматорський турнір - News of the World. Ще через рік Ріардону підкорився титул чемпіона Уельсу серед любителів, на якому він згодом перемагав ще 5 разів. Коли валлієць переїхав назад в Тредегар, він став влаштовувати показові матчі з іншим талановитим гравцем, Кліффом Вілсоном, і ці матчі завжди приваблювали безліч глядачів. Таким чином Рей постійно удосконалював свою гру і, врешті-решт, у 1964 рік виграв аматорський чемпіонат Англії. У фіналі він переміг англійцяДжона Спенсера, який, як потім виявилося, став його головним суперником на професійних змаганнях.
Цей успіх став визначальним у всій кар'єрі Ріардона. Незабаром талановитим снукеристом зацікавились спонсори, і в 1967-му він вирішив залишити колишню роботу. Спираючись лише на свою сім'ю, Рей розумів, що в разі невдачі він може багато чого втратити, але не змінив своєї мети і вже через кілька місяців отримав статус професіонала.
Професійна кар'єра (1967-1992 рр.).
Перша поява Рея Ріардона на чемпіонаті світу відбулася у 1969 році. Тоді валлієць в дебютному матчі поступився Фреду Девісу з рахунком 24:25. Проте вже на наступній першості «Дракула» проявив себе в повну силу - він виграв першість з другої спроби. У вирішальному матчі Рею протистояв восьмикратний чемпіон світу - Джон Пульман, і валлієць завершив переможну ходу останнього, перемігши 37:33. Після цієї перемоги Ріардона стали часто запрошувати на виставкові матчі. А після того, як у тому ж році він виграв турнір Pot Black Cup[2], Рей став найвідомішою снукерною особистістю.
Однак він не зумів захистити титул чемпіона наступного року, ущент програвши у чвертьфіналі Спенсеру - 15:34. Невдалим виявився і наступний чемпіонат, коли валлієць в першому колі несподівано поступився Рексу Вільямсу. Тільки у 1973 році він повернув собі головний трофей. Рей переміг австралійця Едді Чарльтона з рахунком 38:32, але матчем турніру став півфінал між Ріардон і Спенсером, що закінчився 23:22 на користь валлійця. Через рік він став триразовим чемпіоном світу, вигравши у англійця Грема Майлса.
У 1975 році, коли першість проводилась у Австралії, Ріардона вже в першому раунді чекав важкий матч з Джоном Спенсером, який валлієць все ж виграв з рахунком 19:17. Потім він вже без особливих труднощів переміг Алекса Хіггінса, 19:14, і, нарешті, у фіналі знову зустрівся з місцевим улюбленцем - Едді Чарльтоном. У матчі до тридцяти однієї перемоги Рей відставав у рахунку - 23:29, але вчасно зібрався і виграв сім фреймів поспіль. Потім Чарльтон взяв шестидесяту партію, зрівнявши шанси на перемогу, але Ріардон переміг у вирішальному фреймі і залишив титул за собою. А ще через деякий час валлієць став фіналістом престижного турніру Мастерс.[3]
У наступному році Рей Ріардон виграв відразу три професійні турніри, чого доти не вдавалося зробити нікому. Він вже в четвертий раз поспіль здобув перемогу на чемпіонаті світу, у фіналі вигравши у Алекса Хіггінса, і знову став переможцем Мастерс; також валлієць виграв нерейтинговий турнір Pontins Professional. Це був чудовий результат, так як професійних змагань в той час набиралося всього три чи чотири за рік.
Коли в сезоні 1977/78 з'явився світовий рейтинг снукеристів, Рей посів у ньому перший рядок з 15 очками, обійшовши північноірландця Хіггінса на шість. Тут все було прогнозовано, але повною несподіванкою став його програш у Крусиблі Джону Спенсеру з рахунком 6:13. Спенсер, таким чином, закінчив переможну ходу валлійця, яка тривала вже шість років.
Валлійцю вдалося повернути собі звання чемпіона світу у 1978, завоювавши шостий титул перемогою над Перрі Менсом, 25:18. А трохи пізніше він вдруге виграв Pot Black Cup, переміг на дуже важливому і престижному турнірі Professional Players (майбутній Гран-прі) і добився перемог на чемпіонаті Уельсу в 1981 і 1983 роках. 1-е місце в рейтингу Рей утримував до сезону 1980/81, поки, зрештою, не пропустив вперед канадцяКліффа Торбурна. Проте вже в наступному році Рей знову став на чолі рейтингу, завдяки сьомого фіналу на світовій першості. Будь Ріардон трохи молодше, він, можливо, і зумів би стати семиразовим чемпіоном, але у віці 50 років було важко грати з такими сильними снукеристами, як Алекс Хіггінс, тим більше в такому важливому матчі. Тому Хіггінс і взяв верх з рахунком 18:15.
Труднощі в грі з'явилися у Ріардон в 1982-му році, коли помер його батько. У нього впав зір, і останні роки своєї кар'єри Рей носив окуляри «в стилі Денніса Тейлора». Тим не менш, він зіграв свій останній фінал у 1985 рік на турнірі World Doubles, і в парі з Тоні Джонсом поступився Стіву Девісу з Тоні Мео, 5:12. У тому ж році валлієць вийшов у півфінал чемпіонату світу, хоча і там програв Девісу з рахунком 5:16.[5]
В 1988 рік Рей, несподівано для всіх, обіграв Стіва Девіса 5:0 на турнірі British Open, однак його швидке погіршення позицій у світовому рейтингу було неминучим. Тому в 1992-му, у віці 60 років Ріардон пішов з професіоналів. Але він продовжував бути активним учасником у розвитку снукеру, як один з очільників WPBSA, і ще довгий час виступав у змаганнях для колишніх професіоналів. А на початку 2000-х Ріардон також займався тренерською детальністю, зокрема - працював з Ронні О'Салліваном у сезоні 2004/2005.[6]
Рея Ріардона дуже любили за те, що він додав грі видовищності та гумору, за яскраві дальні удари. Він провів сімнадцять безпрограшних матчів на першості світу і вигравав цей найпрестижніший турнір чотири рази поспіль. Рей заслужив прізвисько «Дракула» через свою зачіску - темне, гладко зачесане назад волосся, і неправильний прикус. Його зовнішність навіть обігравалася в мюзиклі Billy the Kid and the Green Baize Vampire. Ріардон також став героєм пісні англійської групи Lawnmower Deth «Spook Perv Happenings in the Snooker Hall».
Рей Ріардон став професіоналом у 1967-м і грав аж до 1992 року. Він був безумовним лідером снукеру впродовж 1970-х, зіграв сім фіналів чемпіонату світу і виграв з них шість. Двічі, в 1979 і 1980, Ріардон в складі збірної Уельсу перемагав на командному Кубку світу. Рей залишається найстаршим переможцем першості - свій останній титул чемпіона він узяв в 1978 році, у віці 45 років і 6 місяців. В 1985, за заслуги перед Великою Британією валлієць удостоївся високого звання MBE - ордена Британської імперії. Він був самим серійним снукеристом свого часу, зробивши за кар'єру понад 70 сенчурі в офіційних матчах. Навіть зараз, коли снукер набагато розвиненіший, ніж в 70-ті, багато хто вважає Ріардона найкращим снукеристом Уельсу і одним з найкращих за всю історію гри.
