11 серпня 1137 в Уесці Рамон-Беренгер IV одружився з 2-річною Петронілою Арагонською (однак повна церемонія була проведена у 1150 у Льєйді). Король Арагону шукав союзників у конфлікті з Альфонсом VII Кастильським, який хотів поширити свою владу на весь Іберійський півострів. 13 листопада 1150 року Раміро II відмовився від трону, передавши владу своїй донці, а насамперед її чоловікові. За угодою короля Арагону та графа Барселони їхні нащадки повинні були бути суверенами обох територій. За угодою навіть якби Петроніла й не народила дитини, Арагонське королівство перейшло б під управління барселонськими графами. Обидві території залишалися автономними, зі своїми правами та привілеями. Спільне королівство було федерацією.
Після об’єднання Арагону та Каталонії Рамон-Беренгер IV залагодив конфлікт з Альфонсо VII не без допомоги своєї сестри, дружини короля Кастилії Баранґели. Завдяки цій угоді християнські королівства Піренейського півострова змогли направити свої сили на реконкісту. 1148 року Рамон-Беренгер IV відвоював у маврів Туртозу, роком пізніше Фрагу та Льєйду. 1153 року було здобуто важливу стратегічну фортецю Сюрану, чим закінчилася реконкіста Каталонії (у межах кордонів Автономної області Каталонія). Нові завоювання було затверджено міжнародним договором з Кастилією 1151 року у місті Тудилен (ісп.Tudilén або Tudején).
Riley-Smith, Jonathan (1991). Atlas of the Crusades. New York: Facts on File.
Villegas-Aristizabal, Lucas (2009), "Anglo-Norman involvement in the conquest of Tortosa and Settlement of Tortosa, 1148-1180", Crusades 8, pp. 63–129.
.png)
