Пізні три корейські держави (кор.후삼국 시대) — три великих королівства Корейського півострова: Сілла, Хупекче («Пізнє Пекче»), і Тхебон (або Хукогурьо, «Пізнє Когурьо»), що утворилися внаслідок розпаду Об'єднаної Сілли і співіснували в 892—936.
Корейські держави у 915 році
Історія
У VII столітті з військовою і політичною допомогою китайської династії Тан королівство Сілла завоювало інші держави Корейського півострова, найбільшими з яких були Когурьо і Пекче. Таким чином, постало державне утворення, що отримало назву «Об'єднана Сілла».
Внаслідок внутрішньої смути в Об'єднаній Сіллі в час царювання королеви Чинсон (887—897) центральна влада ослабла і на території колишніх анексованих королівств Пекче і Когурьо у 892 році оголосили свою незалежність нові держави: Хупекче («Пізнє Пекче») і Тхебон («Пізнє Когурьо»).
У 918 королівство Тхебон очолив Ван Гон, колишній намісник Сонгака (сучасний Кесон), який перейменував свою державу в Корьо.
Період «Трьох пізніх корейських держав» завершився у 935—936, коли Ван Гон (посмертне ім'я Тхеджо) завдав поразки і підкорив спочатку Сіллу, а потім і Хупекче. Таким чином, Корьо об'єднала всю територію Корейського півострова.
Інші корейські держави
Окрім названих вище трьох королівств, деякі історики вважають корейською також державу Бохай (Пархе), територія якої знаходилася на північ від Корейського півострова і яка була заснована корейськими вихідцями з Когурьо ще у 698, але більшість населення в ній складали маньчжури. Бохай припинила своє існування у 926 після завоювання киданями.
П'ятою корейською державою розглянутого періоду можна вважати невелику острівну країну Усан (кор.우산국), що відкололася від Сілли та існувала в 892—935 і була розташована на острові Уллиндо.
