Трава з повзучими кореневищами та короткими підземними пагонами. Одиничні гладкі стебла, прямі, висотою 0,7-1,5 м.
Лінійні листки шириною до 18 мм, гладкі, по краях шорсткі. Язички довгасті та тупі, довжиною до 8 мм.
Волоті широкі та пухкі, від 15 до 35 см завдовжки, з довгими спадними гілочками, покриті короткими шипиками. Колоски одноквіткові, близько 3 мм завдовжки, зеленого кольору, можуть мати слабо-фіолетовий відтінок. Луски колосків яйцеподібної форми, перетинчасті, опуклі, з трьома жилками, трохи довші від квіткових. Нижні квіткові луски без остюків, блискучі, тверді, після дозрівання стають бурими. Цвітіння триває з кінця весни до середини літа. Плодоносить у липні — серпні.
Іноді культивується як газонна трава або декоративна садова рослина. Може використовуватися для посадок у тінистих садах для створення другого плану у поєднанні з іншими багаторічними рослинами. Віддає перевагу затіненим ділянкам та вологим ґрунтам.
У минулому на Поліссі, в Лісостепу та на північному Степу України просянку сіяли на зерно, з якого виготовляли борошно й крупу. В Ірландії, Шотландії та Скандинавії її культивували доки її не витіснили інші зернові культури.[3]
Хороша кормова трава. Насіння використовують на корм птахам.
Еколого-біологічні особливості та господарська цінність малопоширених рослин / за ред. В. А. Бурлаки. — Вид. 2-ге, переробл. і доповн. — Житомир : Полісся, 2012. — 99 с. — ISBN 978-966-655-608-3.
