Криворіжсталь, приватизоване, вилучене у держвласність та повторно реприватизоване підприємство
Приватизація державного майна — платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об’єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями. Метою є підвищення ефективності роботи підприємства та залучення отриманих коштів під приватизації для здійснення структурної перебудови національної економіки.[1] Паралельним явищем, коли власність переходить трудовому колективу підприємства є процес роздержавлення, зворотнім явищем приватизації держмайна є націоналізація.
Приватизація майна держави є супроводжуючим явищем переходу країни до ринкової економіки. Програми приватизації діють не тільки на економічну сферу, але і проявляються у політичній, соціальній, правовій та інших сферах. Приватизація держмайна зменшує обсяги державного сектору економіки у сторону зростання фінансових ресурсів, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб. Приватизація держмайна залучаються іноземні інвестиції, відбуваються зміни відносин у власності, приватна власність починає пристосувуватись до умов ринку та конкуренції. Державні органи управління при цьому можуть залишати за собою економічні важелі впливу на приватизовану власність.
Фонд державного майна України виступає центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує політику у сфері приватизації, оренди, використання, відчуження, управління державного майна і корпоративних прав держави, а також регулює професійну оціночну діяльність в Україні. Місія Фонду полягає у підвищенні інвестиційної привабливості і конкурентоспроможності економіки України.
