Премія імені Курда Лассвіца

Премія імені Курда Лассвіца M:
Удо Клоц 2015 на врученні Премії у приміщенні музею Палича, Дрезден
Присуджують запремія за найкращі німецькомовні науково-фантастичні твори
КраїнаНімеччина
Рік заснування1980
kurd-lasswitz-preis.de
Вручення Премії імені Курда Лассвіца на Елстерконі 2008 р.

Премія імені Курда Лассвіца (нім. Kurd-Laßwitz-Preis) — негрошова премія, яку щороку присуджують авторам, перекладачам, редакторам, видавцям, викладачам, художникам-графікам, журналістам німецькомовної наукової фантастики. За допомогою премії відзначають особливо видатні досягнення в області німецькомовної наукової фантастики, з метою підтримати лауреатів, а з ними і німецькомовну наукову фантастику.

Опис

Премія заснована в 1980 році за зразком американської премії «Неб'юла» та названа на часть німецького письменника-фантаста Курда Лассвіца. Щороку нагороджуються найкращі праці минулого року. Спочатку премія вручалась у шести номінаціях («Роман», «Оповідання», «Коротке оповідання», «Перекладач», «Художник-графік» і «Спеціальна премія»); у 1983 році була додана категорія «Найкращий іноземний роман», яка в 1997 році була перейменована у «Найкращу іноземну працю». 1987 року були додані категорії «Радіоспектакль» і «Кінофільм». Категорія «Радіоспектакль» з 1993 року має власне журі, а категорія «кінофільм» з 1996 р. об'єднана з категорією «Спеціальна премія». 1997 року категорії «Оповідання» і «Коротке оповідання» були об'єднані, а з 2001 року в категорії «Переклад» рішення приймає спеціальне журі.

Номінації та вибір проводять шляхом голосування уповноважених, тобто професійно зайнятих в області наукової фантастики авторів, перекладачів, графіків, редакторів, видавців, спеціалізованих журналістів і колишніх лауреатів, відповідно до процедур, записаних у статуті Премії.

Починаючи з 1991 року, вручення премії організовує Удо Клоц.[1] Починаючи з 2000 року (поперемінно з 2007 року) вручення відбуваються на жанрових конференціях «Елстеркон» в Лейпцигу та «Пента-Кон» в Дрездені.

Лауреати

Найкращий роман

Найкраща повість

  • 1981: Томас Ціглер[de], «Чутливі роки» (нім. Die sensitiven Jahre)
  • 1982: Вольфганг Єшке, «Документи про стан країни до спустошення» (нім. Dokumente über den Zustand des Landes vor der Verheerung)
  • 1983: Вольфганг Єшке, «Земля Озіріса» (нім. Osiris Land)
  • 1984: Томас Ціглер, «Голоси ночі» (нім. Die Stimmen der Nacht)
  • 1985: Вольфганг Єшке, (нім. Nekromanteion)
  • 1986: Ганс Йоахім Алперс та Рональд М.Хан, (нім. Traumjäger)
  • 1987: Карл Міхаель Армер[de], «Орбіти» (нім. Umkreisungen)
  • 1988: Карл Міхаель Армер, «Остаточне рішення питанні безробітних» (нім. Die Endlösung der Arbeitslosenfrage)
  • 1989: Карл Міхаель Армер, (нім. Malessen mitte Biotechnik)
  • 1990: Вернер Цілліг, «Сімнадцять речень» (нім. Siebzehn Sätze)
  • 1991: Томас Ціглер, «Дрібничка для нас, реінкарнавтів» (нім. Eine Kleinigkeit für uns Reinkarnauten)
  • 1992: Горст Пукаллус, «Бляха часу» (нім. Das Blei der Zeit)
  • 1993: Ерік Зімон[de], (нім. Von der Zeit, von der Erinnerung)
  • 1994: Вольфганг Єшке, «Погані новини з Ватикану» (нім. Schlechte Nachrichten aus dem Vatikan)
  • 1995: Ерін Зімон, Ангела та Кархайнц Штайнмюллери під псевдонімом Зімон Цвіштайн, «Легше за вакуум» (нім. Leichter als Vakuum)
  • 1996: Норберт Штьобе, «Спрага міста» (нім. Der Durst der Stadt)

Найкраще оповідання

  • 1981: Рональд М.Хан[de], (нім. Auf dem großen Strom)
  • 1982: Рональд М.Хан, (нім. Ein paar kurze durch die Zensur geschmuggelte Szenen aus den Akten der Freiheit & Abenteuer GmbH)
  • 1983: Андреас Брандгорст, «Ловці планктону» (нім. Die Planktonfischer)
  • 1984: Герберт Франке, «Подих Сонця» (нім. Atem der Sonne)
  • 1985: Карл Амері, «Лише одне літо ви заздрите могутнім» (нім. Nur einen Sommer gönnt ihr Gewaltigen)
  • 1986: Райнмар Куніч, «Північне сяйво» (нім. Polarlicht)
  • 1987: Райнер Ерлер, (англ. Play Future)
  • 1989: Райнер Ерлер, «Сир» (нім. Der Käse)
  • 1990: Гісберт Хефс, «Пристрасть до подорожей» (нім. Wanderlust)
  • 1991: Петер Роберт, «Симуляція» (нім. Simulation)
  • 1992: Петер Шаттсшнайдер, «Легкий у догляді» (нім. Pflegeleicht)
  • 1993: Ангела Штайнмюллер, «Творець свічок» (нім. Der Kerzenmacher)
  • 1994: Герт Прокоп, «Кохання, Ти ніжний, тремтячий птах» (нім. Liebe, Du zärtlicher, zitternder Vogel)
  • 1995: Петер Шаттсшнайдер, «Лист з потойбічного світу» (нім. Brief aus dem Jenseits)
  • 1996: Міхаель Енде, «Довгий шлях до Санта-Крус» (нім. Der lange Weg nach Santa Cruz)

Найкраща повість/оповідання (об'єднана премія)

  • 1997: Вольфганг Єшке, «Партнери на все життя» (нім. Partner fürs Leben)
  • 1998: Мальте С.Зембтен, «Побачення в сліпу» (англ. Blind Date)
  • 1999: Маркус Гаммершмітт[de], (нім. Wüstenlack)
  • 2000: Вольфганг Єшке, (нім. Die Cusanische Acceleratio[6])
  • 2001: Маркус Гаммершмітт, «Трубадур» (нім. Troubadoure)
  • 2002: Вольфганг Єшке, (англ. Allah akbar And So Smart Our NLWs)
  • 2003: Ерік Зімон, (нім. Spiel beendet, sagte der Sumpf[7])
  • 2004: Ангела та Карлхайнц Штайнмюллери, «Перед подорожжю часом» (нім. Vor der Zeitreise[8])
  • 2005: Вольфганг Єшке, «Прикраса» (нім. Das Geschmeide[9])
  • 2006: Райнер Ерлер, (англ. An e-Star is born[10])
  • 2007: Маркус Хаммершмітт, (нім. Canea Null)
  • 2008: Міхаель Іволяйт[de], «Молох» (нім. Der Moloch)
  • 2009: Андреас Ешбах, «Тренінг з виживання» (англ. Survival-Training) та Гайдрун Йєнхен, «Справа як всі інші» (англ. Ein Geschäft wie jedes andere)
  • 2010: Ернст-Еберхард Манскі, (нім. Das Klassentreffen der Weserwinzer)
  • 2011: Міхаель Іволяйт, «Поріг» (нім. Die Schwelle)
  • 2012: Франк В. Хаубольд, «Наприкінці подорожі» (нім. Am Ende der Reise)
  • 2013: Клаус Н. Фрік, «У клітці» (нім. Im Käfig)
  • 2014: Міхаель Маррак, «Діаметрально левітуючий хроновсесвіт Коена Слотердайка» (нім. Coen Sloterdykes diametral levitierendes Chronoversum)
  • 2015: Фабіан Томашек, (англ. Boatpeople[3])
  • 2016: Карстер Крушель, «Що відбувається зі світлом в кінці туннелю?» (нім. Was geschieht dem Licht am Ende des Tunnels?[4])
  • 2017: Габріеле Бернд «Suicide Rooms»
  • 2018: Уве Германн, "Інтернет речей" (нім. Das Internet der Dinge[5])

Найкраща іноземна праця

Література

  • Udo Klotz: Der Kurd-Laßwitz-Preis. In: Kurd Laßwitz: Auf zwei Planeten. Jubiläumsausgabe, hrsg. von Rudi Schweikert, Wilhelm Heyne Verlag, München 1998, S. 1046–1071. ISBN 3-453-13974-7

Примітки

  1. ↑ [1]
  2. ↑ Гра слів від англ. Dschihad, джихад, та англ. head, голова
  3. ↑ а б в Лауреати 2015
  4. ↑ а б в Лауреати 2016
  5. ↑ а б в Лауреати 2018
  6. ↑ Die Cusanische Acceleratio. Архів оригіналу за 9 березня 2005. Процитовано 15 вересня 2016.
  7. ↑ Spiel beendet, sagte der Sumpf. Архів оригіналу за 14 грудня 2006. Процитовано 15 вересня 2016.
  8. ↑ Архівна копія на сайті Wayback Machine.
  9. ↑ Das Geschmeide. Архів оригіналу за 3 січня 2006. Процитовано 15 вересня 2016.
  10. ↑ An e-Star is born. Архів оригіналу за 15 квітня 2016. Процитовано 15 вересня 2016.
  11. ↑ відсилання до гри камінь-ножиці-папір

Посилання

Strategi Solo vs Squad di Free Fire: Cara Menang Mudah!