Велика Британія використовує як національний прапор королівський штандарт (названий Union Flag чи Union Jack). Правильні пропорції — 3:5 або 1:2. Назва «Юніон Джек» походить від англійської назви гюйс — прапора, піднятого на військових кораблях.
Прапор Великої Британії починає свою історію з 1603 року, коли король Шотландії Яків VI успадкував престол Англії та став англійським королем під іменем Яків I. При цьому союз між Англією та Шотландією мав характер особистої унії, і вони залишалися незалежними державами. 12 квітня 1606 року затверджено новий прапор союзних держав: на шотландське знамено Святого Андрія (білий косий хрест на синьому тлі) накладено англійський прапор Святого Георга (червоний хрест на білому тлі).
Спершу прапор використовували тільки на морі як військовими, так і торговельними кораблями обох країн. 5 травня 1634 року його було наказано використовувати тільки військовим судам як гюйс, у той час, як торговельні кораблі повинні були підіймати прапори Святого Георга (англійські) та святого Андрія (шотландські). При цьому наземні частини продовжували використовувати прапори своїх країн. У Шотландії був ще розповсюджений варіант національного прапора, у якому білий хрест святого Андрія розміщувався вище червоного англійського хреста.
Шотландський варіант прапора обмежено використовували у 1606—1707 роках.
Після прийняття у 1707 році Акту про Унію, об'єднання обох королівств у єдине Королівство Великої Британії, об'єднане знамено стало прапором нової держави. 1801 року з прийняттям Акту про об'єднання Великої Британії та Ірландії було утворено Об'єднане королівство Великої Британії та Ірландії. До прапора додано символ Ірландії — хрест Святого Патрика. При цьому білий шотландський та червоний ірландський хрест перетинаються відповідним чином. У такому вигляді прапор Великої Британії й дійшов до наших днів. Слід відзначити, що синій колір сучасного шотландського прапора світліший за синій колір, який використовують в «Юніон Джеку» (прапора Великої Британії).