Полідарівка — село в Україні, в Вишгородському районі Київської області. Населення становить 34 особи.[1]
Назва утворена від прізвища пана Полідора (дав.-гр. Πολύδωρος) — наймолодший син Пріама й Гекаби. За «Іліадою», Полідора вбив Ахіллес, слово часто вживається в назвах компаній і ресторанів Європи), якому Петром І були передані ці землі з переселеними сім'ями польських і литовських селян.
Географія
На півному сході від села беруть початок річки: Термахівочка, ліва притока Болотної; Грузька, права притока Полудниці.
Історія
Станом на 1834 рік із білоруської і литовської шляхти, осілої в північно-східній частині Радомишльського повіту, виділяється група (14,4%) в селах Полідарівка, Розважів, Сидоровичі та інших на річці Жерева (притока Тетерева). Прізвища: Барановські, Березовські, Волотовські, Жебровські, Салімські, Захаревич, Корбут тощо, — ще збереглися до цих часів. На цвинтарі с. Полідарівка лежать 5 мармурових плит датованих серединою XVIII ст. За переказами ці плити були вкладені пізніше на кургани, що насипали після бою козаки на могили своїх загиблих побратимів. Землю на кургани носили у шапках і в подолі. На жаль, точних відомостей про бій віднайти не вдалося.
- кін. XVII століття — Розважів з навколишными селами (в тому числі і Полідарівка) належав Лукашу Рибчинському, підкоморію Київському, а по смерті сина його, шамбеляну короля пруського, Івану і онукові Луці.[2]
- 1834 рік - в слободі Полідарівка проживає шляхта, яка носить прізвища:
- Барановські (отрим.дворянство),
- Березовські
- Братковські (отрим.дворянство),
- Волотовські (отрим.дворянство),
- Грінцевичі,
- Гурневичі,
- Жебровські,
- Загоровські,
- Корбути,
- Маковецькі,
- Реути,
- Севруки (отрим.дворянство),
- Смоличі (отрим.дворянство),
- Старжинські (Старшинські) (отрим.дворянство),
- Шуляковські,
- Шуневичі та інші.[3]
- з 1858 року належить дочці Луки — Емілії Понтус. Слобода Полідарівка зарахована до Розважевської православної церкви. Церква ( в Розважеві ) дерев'яна, в ім'я Різдва Пресвятої Богородиці, побудована у 1838 році на місці згорілої. Колишня церква при трьох куполах з соснового дерева, була побудована 1723 року, а згоріла у 1830-у. У Розважеві знаходиться латинський дерев'яний прихідський костел, побудований на початку цього століття шамбеляном Рибінським, при ньому за заповітом будівельника у 1803 році, будинок для утримання інвалідів римського сповідання.[2]
- 1864 рік — Полідарівка, у 12-ти верстах на північ від Розважева. Мешканців обох статей православних 336, римських католиків 100. Ті й інші складаються з дворян або околичної польської шляхти, що платять власниці маєтку чинш.
У Розважеві знаходиться резиденція поміщика, якому також належить село Полідарівка і 3790 десятин землі.[2]
- 1900 рік — Полідарівка слобода (колишня власницька), Розважевськоі волості, Радомишльського повіту (уѣзда), Київської губернії.
- Має 69 дворів, жителів чоловічої та жіночої статі – 422 особи,
- з них чоловіків - 210
- жінок – 212.
Головне заняття мешканців — землеробство. Відстань від повітового (уѣздного) міста до слободи – 69 верст, від найближчих: залізничної станції Київ – 104 версти, парохідної Глібівка — 59 верст, телеграфної Іванків – 26 верст, поштової (казенної) с.Кухарі — 24 верст, поштової (земської) Розважів — 14 верст. В слободі нараховується землі 892 десятин, що належить чиншовикам. Господарство ведуть чиншовики самостійно по трипільній системі. Слобода має: 1 школу грамоти і 3 повітряних млини.[4]
До 50-х років XX ст. село входило до складу Розважівського району.
З лютого по квітень 2022 року село було окуповане російськими військами.
Населення
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:
Примітки
- ↑ Офіційний веб портал Верховної Ради України. Облікова картка с.Полідарівка.
- ↑ а б в Л.И.Похилевич. Сказания о населенных местностях киевской губернии. Киев: Киево-Печерская лавра - 1864г. С.137.
- ↑ Чернецький Є.А. Історико-демографічний аналіз походження та розміщення шляхти на теренах Радомишльського повіту Київської губернії. 2009р.
- ↑ Списокъ населенныхъ мѣстъ Кіевской губерніи. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. — Кіевъ: Типографія Ивановой, аренд. А.Л. Поповымъ, Спасская 10, 1900. С.LVII. С.1192
- ↑ Інтернет - obd-memorial.ru.
- ↑ Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. — Київ: Видавництво «Стікс», 2011.
- ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
Джерела
- Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. — Київ: Видавництво «Стікс», 2011.
- Є. А. Чернецький. Історико-демографічний аналіз походження та розміщення шляхти на теренах Радомишльського повіту Київської губернії (на прикладі білоруської і литовської шляхти).
