Погонич-пігмей жовтий

? Погонич-пігмей жовтий
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Журавлеподібні (Gruiformes) Родина: Пастушкові (Rallidae) Рід: Погонич-пігмей (Coturnicops) Вид: Погонич-пігмей жовтий
Біноміальна назва
Coturnicops noveboracensis (Gmelin, 1789)
Ареал виду     Гніздування     Міграція     Зимування
Підвиди
(Див. текст)
Синоніми
Fulica noveboracensis Porzana noveboracensis
Посилання
Вікісховище: Coturnicops noveboracensis Віківиди: Coturnicops noveboracensis ITIS: 176259 МСОП: 22692275 NCBI: 302535 Fossilworks: 368721

Погонич-пігмей жовтий^[2] (Coturnicops noveboracensis) — вид журавлеподібних птахів родини пастушкових (Rallidae). Мешкає в Північній Америці.

Опис

Довжина птаха становить 16-19 см, розмах крил 28-32 см, самці важать 52-68 г, самиці 41-61 г. Довжина крила у самців становить 73-93 мм, у самиць 78-91 мм, довжина дзьоба у самців становить 12-15 мм. Верхня частина тіла коричнева, поцяткована чорними смужками, груди охристі, живіт світлий, боки смугасті. Пера на спині поцятковані білими смужками. На нижній стороні крил білі плями, помітні в польоті. Над очима охристі "брови". Дзьоб відносно короткий, темно-оливковий, у самців під час сезону розмноження стає жовтим. Очі карі або червонувато-карі, лапи зеленувато-жовті^[3].

Підвиди

Виділяють два підвиди:^[4]

• C. n. noveboracensis (Gmelin, JF, 1789) — Канада і північ США;
• †C. n. goldmani (Nelson, 1904) — долина річки Лерма^[en] (Центральна Мексика).

Поширення і екологія

Жовті погоничі-пігмеї гніздяться в центральній і південно-східній Канаді та на північному сході Сполучених Штатів Америки, від Скелястих гір і Великого Невільничого озера через Альберту, Саскачеван і Манітобу до західного берега затоки Джеймс, східного Квебеку, Нью-Брансвіка та, можливо, Нової Шотландії. На південь ареал цих птахів простягається до північно-східної Монтани, Північної Дакоти, північної Міннесоти, Вісконсина, Нижнього півострова в Мічигані, південного Онтаріо і Мена. У вересні-жовтні жовті погоничі-пігмеї мігрують на південь, де зимують на узбережжі Атлантичного океану і Мексиканської затоки, від південно-західної Північної Кароліни до південного Техасу. Повертаються на північ вони у квітні-травні. Бродячі птахи спостерігалися на Бермудських островах.

Представники підвиду C. n. goldmani мешкали в Центральній Мексиці, однак не спостерігалися 1964 року і вважаються вимерлими.

Жовті погоничі-пігмеї живуть на краях боліт, де переважають густі зарості осоки, ситника та інших трав — комиша, куничника, ситняга тощо, а також на вологих луках, на висоті до 2800 м над рівнем моря. В Канаді зустрічаються на солонуватих болотах. На міграції зустрічаються в преріях, на луках, сінокосах і зернових полях, зимують на прибережних болотах і солончаках. Представники підвиду C. n. goldmani жили на вологих луках, порослих купинами трави, на осокових і рогозових болотах^[5].

Поведінка

Жовті погоничі-пігмеї живляться дощовими черв'яками, дрібними молюсками, комахами та іншими членистоногими, що живуть у воді та поряд з нею, а також насінням осоки та інших рослин родини осокових, зокрема гірчака і мишія. Восени і взимку насіння становить від 2 до 10% раціону птахів.

Гнізда жовтих погоничів-пігмеїв мають чашоподібну форму, робляться з рослинності, розміщуються на вологій землі. У кладці від 5 до 10 кремових яєць, поцяткованих червонуватими і чорними плямками, розміром 29×21 мм. Насиджують самиці, інкубаційний період триває 16-18 днів^[6].

Збереження

МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. За оцінками дослідників, популяція жовтих погоничів-пігмеїв становить від 10 до 25 тисяч птахів^[7]. Підвид C. n. goldmani вважається вимерлим.

Примітки

1. BirdLife International (2016). Coturnicops noveboracensis: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 15 вересня 2022
2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
3. Yellow Rail Identification, All About Birds, Cornell Lab of Ornithology. www.allaboutbirds.org (англ.). Процитовано 27 вересня 2020.
4. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Finfoots, flufftails, rails, trumpeters, cranes, Limpkin. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 15 вересня 2022.
5. Soehren, Eric C.; Hereford, Scott G.; Morris, Kelly M.; Trent, John A.; Walker, Jacob; Woodrey, Mark S.; Rush, Scott A. (1 вересня 2018). Winter use of wet pine savannas by Yellow Rail (Coturnicops noveboracensis) along coastal Alabama and Mississippi. Wilson Journal of Ornithology. 130 (3): 615—625. doi:10.1676/17-041.1.
6. Hauber, Mark E. (1 серпня 2014). The Book of Eggs: A Life-Size Guide to the Eggs of Six Hundred of the World's Bird Species. Chicago: University of Chicago Press. с. 56. ISBN 978-0-226-05781-1.
7. McLeod, Logan J. T.; Haché, Samuel; Pankratz, Rhiannon F.; Bayne, Erin M. (23 грудня 2021). High-density Yellow Rail (Coturnicops noveboracensis) Population Beyond Purported Range Limits in the Northwest Territories, Canada. Waterbirds. 44 (2): 175—184. doi:10.1675/063.044.0204. Процитовано 21 березня 2022.

Джерела

• Taylor, B., & van Perlo, B. (1998). Rails – A Guide to the Rails, Crakes, Gallinules and Coots of the World. ISBN 1-873403-59-3