Пет Кедіген

Пет Кедіген
англ. Pat Cadigan
Народилася	10 вересня 1953(1953-09-10)[1][2][3] (71 рік) Скенектаді, Нью-Йорк, США[4][2]
Громадянство	Велика Британія (з 2014)
Діяльність	письменниця-романістка, письменниця, письменниця наукової фантастики
Alma mater	Массачусетський університет в Емгерсті і Університет Канзасу
Мова творів	англійська
Напрямок	кіберпанк
Жанр	наукова фантастика
Magnum opus	«Синтезатори» (1991) «Дурні» (1992)
Нагороди	Спеціальна всесвітня премія фентезі для непрофесіоналів^d (1981) Премія «Локус» за найкраще оповідання^d (1988) премія Артура Кларка (1992) премія Артура Кларка (1995) Премія Г'юґо за найкращу коротку повість (2013) Премія «Локус» за найкращу коротку повість^d (2013)
Сайт: patcadigan.wordpress.com
Пет Кедіген у Вікісховищі

|ширина= |Alma Mater= |Місце роботи=

Пет Кедіген (англ. Pat Cadigan) — американська письменниця, насамперед відома як авторка книг у жанрі кіберпанк. Вершиною її творчості стали романи «Синтезатори» (1991) та «Дурні» (1992). Загальна тематика її творів — дослідження взаємодії між людством та штучним інтелектом.

Біографія

Народилася 10 вересня 1953 року в Скенектаді (Нью-Йорк), дитинство провела у Фічбурзі, Массачусетс. Вивчала театральне мистецтво в Массачусетському університеті в Емгерсті (1970—1973), а 1975 року отримала ступінь бакалавра в Канзаському університеті, де студіювала наукову фантастику під керівництвом проф. Джеймса Ганна, письменника-фантаста.^[5]

1975 року Пет Кедіген увійшла до комітету МідАмериСону, 34-го світового з'їзду наукової фантастики, який проходив у Канзасі. Її завдання полягало в тому, аби допомагати почесному гостю Роберту Гайнлайну. 1982 року вона стала однією з тих, кому Гайнлайн присвятив свій роман «Фрайді».^[6]

Також працювала у фірмі письменника Тома Рімі, яка займалася версткою та графічним дизайном. Після смерті Рімі в 1977, Кедіген почала працювати у «Hallmark Cards», американській компанії, яка виготовляла вітальні листівки. Наприкінці 1970-х початку 1980-х разом із своїм другим чоловіком працювала редакторкою у журналах «Chacal» та «Shayol».^[7]

Особисте життя

В університеті зустріла Руфуса Кедігена, з яким одружилася. У 1977-85 роках була у шлюбі з Арні Феннером, народила сина Роба. 1996 року переїхала до Великої Британії та одружилася з Крісом Фаулером.^[8]

2013 року у письменниці діагностували рак.^[9]

Кар'єра

Почала писати наприкінці 1970-х, однак справжній же успіх прийшов до письменниці аж 1987 року, коли авторка видала свій дебютний роман «Гравці розуму» (англ. Mindplayers). Події книги відбуваються у близькому майбутньому, де психічні розлади перебувають поза законом, але, аби хоч якось урізноманітнити своє одноманітне життя, люди купують неврози у дилерів, які виконують свого роду функцію «наркоторговців». Головну героїню, Еллі Маас, яка перебувала під дією психозу, доправляють до лікарні, де, після лікування, Поліція Мізків пропонує їй вибір: в'язниця, або співпраця. Так Еллі стає «гравцем розуму», психотерапевтом, який занурюється у психози людей та сприяє їхньому одужанню.^[10]

1991 року світ побачив другий роман письменниці — «Синтезатори» (англ. Synners), який розповідає про те, як у близькому майбутньому люди можуть повністю зануритися у віртуальну реальність, але вірус (штучний інтелект) неочікувано спричиняє численні смерті серед користувачів.^[11] Наступний роман 1992 року під назвою «Дурні» (англ. Fools) знову ж таки зображує віртуальну реальність, де піднімається питання особистості — відома акторка дізнається, що вона насправді не та, за кого себе видає.^[12]

Роман 1996 року «Паразит» (англ. Parasite) — класична розповідь про напад прибульців. Головна героїня вбиває власну матір, якою керують іншопланетні паразити. 1998 року світ побачив роман «Чай з порожньої чашки» (англ. Tea from an Empty Cup), який започаткував книжкову серію про детектива Доре Константин. Поліцейська-детектив розслідує «вбивство в зачиненій кімнаті»,^[13] яке сталося у віртуальній реальності, але в ході розслідування викриває секретну організацію, яка на місці колись затонулої Японії створює новий острів. Друга книга-сиквел «Цифровий Дервіш» (англ. Dervish Is Digital; 2001) розповідає про те, як чоловік використовує штучний інтелект, аби переслідувати свою колишню дружину та унеможливлювати її безпечне використання віртуальної реальності.^[14]

Повість «Дівчина-річ, яка пішла на суші» (англ. The Girl-Thing Who Went Out for Sushi; 2012) розповідає про групу робітників, які допомагають проводити наукове дослідження на орбіті Юпітера. Задля кращого функціонування в мікрогравітації, працівникам доводиться «піти на суші» — набути форм морського життя (оповідачка, зокрема, перевтілюється на восьминога).^[15]

Коротка проза письменниці представлена у таких збірках: «Візерунки» (англ. Patterns; 1989), «Додому морем» (англ. Home By the Sea; 1992) та «Брудна робота» (англ. Dirty Work; 1993).^[14] Також повість під назвою «Доповідь про морських коників на Марсі» (англ. Report Concerning the Presence of Seahorses on Mars; 2014) ввійшла до збірки «Досягти вічності» (англ. Reach for Infinity).^[16]

Визнання

Пет Кедіген ставала лауреаткою таких літературних нагород:

• 1979 — премія «Балрог» за оповідання «Смерть від викриття» (англ. Death from Exposure);
• 1987 — премія «Хроніка НФ» за оповідання «Генотип гарного хлопця» (англ. Pretty Boy Crossover);
• 1988 — премія «Локус» за оповідання «Янгол» (англ. Angel);
• 1990 — премія «Локус» за збірку оповідань «Візерунки» (англ. Patterns);
• 1991 — премія «ГОМер» за повість «Депеші з Революції» (англ. Dispatches from the Revolution);
• 1992 — премія Артура Кларка за роман «Синтезатори» (англ. Synners);
• 1995 — премія Артура Кларка за роман «Дурні» (англ. Fools);
• 2005 — Меморіальна премія Ричарда Еванса (англ. Richard Evans Memorial Prize);
• 2013 — премія «Г'юго» за повість «Дівчина-річ, яка пішла на суші» (англ. The Girl-Thing Who Went Out for Sushi);
• 2013 — премія «Локус» за повість «Дівчина-річ, яка пішла на суші» (англ. The Girl-Thing Who Went Out for Sushi);
• 2015 — премія «Сеюн» за найкращу перекладену повість «Дівчина-річ, яка пішла на суші» (англ. The Girl-Thing Who Went Out for Sushi).

Примітки

1. SNAC — 2010.
   d:Track:Q29861311
2. Internet Speculative Fiction Database — 1995.
   d:Track:Q2629164
3. NooSFere — 1999.
   d:Track:Q3343389
4. Google Books — 2005.
   d:Track:Q206033
5. Pat Cadigan (cyberartsweb). Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 22 вересня 2017.
6. Heinlein's Dedications by Jane Davitt & Tim Morgan. Архів оригіналу за 14 листопада 2019. Процитовано 23 вересня 2017.
7. Pat Cadigan (fancyclopedia). Архів оригіналу за 23 вересня 2017. Процитовано 23 вересня 2017.
8. Pat Cadigan: The Future We Promised You. Архів оригіналу за 23 вересня 2017. Процитовано 22 вересня 2017.
9. Why I've Decided to Talk About My Cancer, archived from the original at Why I've Decided To Talk About My Cancer, by Pat Cadigan, at LiveJournal; published June 27, 2013; retrieved September 10, 2017
10. George Mann, 2012, с. 94.
11. sf-encyclopedia. Архів оригіналу за 12 вересня 2017. Процитовано 22 вересня 2017.
12. George Mann, 2012, с. 95.
13. PAT CADIGAN: A RETROSPECTIVE. Архів оригіналу за 8 листопада 2017. Процитовано 22 вересня 2017.
14. Don D'ammassa, 2015, с. 68.
15. The Girl-Thing Who Went Out For Sushi by Pat Cadigan (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 вересня 2017. Процитовано 22 вересня 2017.
16. Pat Cadigan. Report Concerning the Presence of Seahorses on Mars. (Reach for Infinity). Архів оригіналу за 23 вересня 2017. Процитовано 22 вересня 2017.

Джерела

• Don D'ammassa. Encyclopedia of science fiction. — Infobase Learning, 2015. — 538 p. — ISBN 978-0816059249.
• George Mann. The Mammoth Encyclopedia of Science Fiction. — Hachette UK, 2012. — 608 p. — ISBN 978-1841191775.

Посилання

• Пет Кедіген на сайті Internet Speculative Fiction Database (англ.)

Біографії   Література   Фантастика   Наукова фантастика   США   Велика Британія