PROFILBARU.COM

Песто
Походження	Італія
Необхідні компоненти	часник[d], Васильок[d], кедрові горішки, оливкова олія, пармезан і Пекоріно Сардо
	Медіафайли у Вікісховищі;

Пе́сто (італ. pesto), від pestato, pestare — «топтати», «розтирати», «тиснути») — популярний холодний соус італійської кухні на основі оливкової олії, базиліку і сиру. Зазвичай песто продається в маленьких баночках і має специфічний зелений колір. Песто — сучасний соус, що походить від дуже старого часникового соусу альята^[it]. У найстаріших рецептах, що дійшли у кулінарних книжках ХІХ століття, є лише часник, олія та сир^[1].

Походить з північної Італії, з регіону Лігурія, в основному — з Генуї (pesto alla genovese). Вважається^[ким?], що песто відоме ще з часів Римської імперії, однак перше документальне свідчення про приготування такого соусу відносять до 1865 року.^[1]

Класичний соус песто по-генуезьки (італ. pesto alla genovese) готується в мармуровій ступці з дерев'яним товкачем з базиліка, вирощеного в околицях Генуї (Basilico Genovese), кухонної солі грубого помелу, горішків італійської сосни, часнику (бажано з муніципалітету Вессаліко), лігурійської оливкової олії першого пресування (extra virgin) і сирів пекоріно, пармезан^[1].

Найчастіше песто використовують з макаронами, при приготуванні супів, з крекерами або намазують на хліб. Песто не потребує додаткової термічної обробки, тому перед додаванням до страв його не розігрівають^[1].

Різновиди

Існує різновид соусу червоного кольору, коли в соус також додаються в'ялені на сонці томати, але це неправильно. У зв'язку з цим у Італії розвернули кампанію захисту та реклами традиційного місцевого варіанту песто, уклавши петицію щодо внесення pesto genovese до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО^[1]

У французькій історичній області Прованс існує свій варіант соусу — пісту^[fr], в який зазвичай не додаються горіхи.

В Австрії з гарбузового насіння готують гарбузове песто. В Німеччині також готують свій варіант соусу, використовуючи замість базиліка черемшу.